Особливості пошкодження ахіллового сухожилля та застосування сучасних методів відновлення рухової функції

Abstract

У статті зазначено, що розрив ахіллового сухожилля є найчастішим пошкодженням великих сухожиль людини. Найбільша кількість розривів сухожилля реєструється при заняттях спортом з великою кількістю стрибків, бігу та складних маневрів. Це призводить до різкого зниження фізіологічного натягу м'язів, порушує пропріоцептивну іннервацію, призводить до грубих функціональних порушень нервово-м'язового апарату, що виявляється у зниженні збудливості, тонусу, біоелектричної активності і хронаксії. Регенерація тканин після такого пошкодження може тривати роками. Результат лікування пацієнтів з даною патологією залежить як від якості проведеного оперативного лікування, так і від застосованих подальших реабілітаційних заходів. Визначення тривалості функціональних періодів та включення до їх змісту засобів фізичної реабілітації необхідно здійснювати з урахуванням фаз відновлення сухожилля, особливостей іммобілізації та її впливу на функціональний стан гомілковостопного суглобу, триголового м’язу гомілки та поставу загалом.

The article states that the Achilles tendon rupture is a frequent damage to large human tendons. The greatest number of tendon ruptures is recorded when playing sports with a large number of jumps, jogging and difficult maneuvers. Most often, the gap Achilles tendon occurs in people of working age: in the period of 30-50 years, as well as in 60-70 years. Patients of the older age group are injured, as a rule, during their daily activities, patients of the middle age category are more often as a result of playing sports. In this case, most of the breaks occur during amateur activities, professional athletes make up only about 10% of patients who were injured during sports activities. This leads to a sharp decrease in the physiological tension of the muscles, violates the proprioceptive innervation, leads to gross functional impairment of the neuromuscular apparatus, which is manifested in a decrease in excitability, tone, bioelectric activity and chronaxia. Regeneration of tissue after such damage can last for years. The result of treatment of patients with this pathology depends on the quality of the surgical treatment carried out, and on the further rehabilitation measures applied. Determination of the duration of functional periods and the inclusion of physical rehabilitation tools in their content should be carried out taking into account the tendon recovery phases, immobilization features and its influence on the functional state of the ankle joint, the triceps of the lower leg and posture as a whole. The rehabilitation programs should be based on individual lessons with a specialist in physical rehabilitation and self-study at home. The content of these classes during the course of rehabilitation include general developmental exercises, static and dynamic breathing exercises, isometric and ideomotor exercises for the injured limb, special active exercises for restoring the amplitude of movement, for restoring the strength of the plantar flexion (with progressive resistance), corrective exercises, types of walking , exercises with fit-ball, exercise bike, BAPS type platforms, exercises in the pool, shoes with increased heel height and with special sole, physiotherapeutic methods, massage, mobility aids.