Стаття являється дослідження особливостей метафізики відсутності, як
спроби утвердження відсутності метафізики. Досвід метафізики відсутності є
проявленням розмислів ХХ століття у стосунку до робочих смислів постметафізичного мислення. Звертається увага на ефект присутності в акті мислення М. Гайдеггера. Аналізуються співвідношення сутнього і наявного в межах метафізики присутності і метафізики відсутності. Через дослідження поняття дисемінації Ж.Дерріда, зроблено акцент на екзистенціалі розсіювання. Стверджується, що в метафізиці відсутності людина не покликана у власну сутність, а живе у повторенні заради повторення, сваволлі повторення. Тому знаменується «безкінцевою».
The article is a study of the features of metaphysics of absence as an attempt to
establish the absence of metaphysics. The experience of lack of metaphysics is a manifestation of the reflections of the twentieth century in relation to the producing meanings of postmetaphysical thinking. Attention is drawn to the effect of the presence in the act of thinking M. Heidegger. The correlation of the presence and absence of metaphysics present within metaphysics and metaphysics is analyzed. Through the study of the concept of dissemination of J. Derrida, an emphasis was placed on the existential scattering. It is argued that in metaphysics of absence, man is not invoked into his own essence, but lives in repetition for the sake of repetition, the arbitrariness of repetition. This is marked by unlimited.
