Футбол як ігровий вид культурної практики

Abstract

У статті розглядається футбол як ігровий вид культурної практики. Гравці та публіка аналізуються з погляду їх символічної презентації, яка супроводжується колективною міфотворчістю. Виокремлені ресурсні витрати, найбільш значущими серед яких є гроші і час. Наголошується на ролі футбольних матчів як свят, вільного від жорсткої зовнішньої регламентації часу і простору, як рекреаційній діяльності, завдяки якій відновлюється загальна дієздатність людини. Встановлено, що основа формування розвитку футбольної команди є підбір психологічно сумісних гравців.

В статье рассматривается футбол как игровой вид культурной практики. Игроки и публика анализируются с точки зрения их символической презентации, которая сопровождается коллективным мифотворчеством. Выделены ресурсные расходы, наиболее значимыми среди которых являются деньги и время. Отмечается роль футбольных матчей как праздников, свободных от жесткой внешней регламентации времени и пространства, как рекреационной деятельности, благодаря которой возобновляется общая дееспособность человека. Установлено, что основой формирования развития футбольной команды является подбор психологически совместимых игроков.

Football as playing type of cultural practice is examined in the article. Players and public are analysed from the point of view of their symbolic presentation that is accompanied by collective myth. Distinguished resource charges, most meaningful among that are money and time. It is marked on the role of soccer matches as holidays, spare from hard external regulation time and space, as to recreational activity the general capability of man recommences due to that. Football, as a kind of sporting grid, is one of the structural social performances, that is, such phenomena that really exist in life, are manifested in the forms of life itself, caused by real life circumstances. In this social performance it is possible to distinguish the structure of collective motivations, an ordered set of appropriate actions that takes into account the preliminary circumstances and consequences, to distinguish formal and informal aspects, to calculate the investment, the profit received. Consequently, this is a collective action based on weberian typology. Social spectacles are not so much mono-spectacle as the game interaction between two or more groups, each of which "performs its own party", has its collective interest, invests its resources, forms its own system of self-organization, self-consolidation and self-control. However, in social performances, this internal split, duality does not look so obvious and relief that it has a fundamental character; here formal similarity, similarity and monotony are dominated by divergence and difference. Most clearly this manifests itself in the unity of space and time. Of course, they have a common core, unifying impulse, general code, rhythm and orientation to such an extent that they could be called something unique. But this is a unity of differences, sometimes even opposites. The most indicative form of such performances is sports spectacles in general, and football in particular. He also has all the other functions of a formal institution. It is set that basis of forming of development of soccer command is selection psychologically compatible players.