У
представленій статті ставимо
завдання дослідити сучасне
п’ятидесятницьке розуміння вчення
про зцілення на основі біблійних
текстів та історичного екскурсу цієї
проблеми. На переконання
п’ятидесятників, доктрина
Божественного зцілення – це
природний результат відновлення
новозавітного християнства.
Надприродне оздоровлення є
частиною триваючої роботи Ісуса в
церкві напередодні парусії. Виходячи з
холістичного підходу в антропології,
вважаючи викупну жертву Христа
джерелом фізичного оздоровлення
людини, вбачаючи кінцевою місійною
метою преображення творіння,
сучасні п’ятидесятники проголо-
шують реальність зцілення як
частину грандіозного вселенського
Божого задуму, якому не чужа
фізична сторона життя людини.
In the
present article we set the task to study the
modern Pentecostal understanding of the
doctrine of healing on the basis of biblical
texts and the historical excursion of this
problem. According to
Pentecostals, the doctrine of Divine
Healing is a natural result of the renewal
of the New Testament Christianity.
Supernatural healing is part of the
ongoing work of Jesus in the church
before the day before Parousia.
Proceeding from the holistic approach in
anthropology, considering the redeeming
sacrifice of Christ as the source of human
physical healing, seeing the final
missionary purpose of the transformation
of creation, modern Pentecostals
proclaim the reality of healing as part of
the grandiose, universal, God's plan, to
which the physical aspect of human life is
not alien.
