Законодавчі обмеження щодо цесії додаткового права вимоги

Abstract

У праці досліджується питання про обмеження можливості відступлення права вимоги про сплату неустойки, права вимоги до поручителя, гаранта, заставодавця. Метою праці є спроба довести, що такі права вимоги не можуть виступати об’єктами цивільних правовідносин. Авторка обґрунтовує думку про можливість відчуження таких прав виключно за умови їх трансформації у звичайне право вимоги, передумовою чого є порушення боржником основного зобов’язання та конкретизація обсягу забезпечувальної вимоги.

В работе исследуется вопрос об ограничении возможности уступки права требования об уплате неустойки, права требования к поручителю, гаранту, залогодателю. Целью работы является попытка доказать, что такие права требования не могут быть объектами гражданских правоотношений. Автор обосновывает вывод о возможности отчуждения таких требований только при условии их трансформации в обычное (основное) право требования, чему предшествует нарушение должником основного обязательства и конкретизации объема обеспечительного требования.

This article examines the question of whether it is possible assignment of the claim for payment of a penalty and the right to claim against the surety. The aim is to try to prove that such rights claims cannot be the subject of civil relations. The author substantiates the conclusion that the transfer of such claims can only be provided when they become simple monetary claim. This happens after a breach by the debtor of the principal obligation and determination of the right, which is based on the secondary obligation.