Спів як соціокультурний феномен

Abstract

В статті аналізуються різноманітні підходи у контексті рішення глибинних питань лядського буття. На цій основі розглядається місце співу у природній визначеності людиною своїх потягів до співацької діяльності. Вокальне мистецтво як соціокультурний феномен виявляється з появою перших теоретичних робіт про мистецтво. Власне вокального мистецтва вони і торкаються, перш за все, тому, що цей вид мистецтва знайомий кожній людині, і використання голосу у співі починається з досить раннього історичного періоду. Відповідно до цього здійснено аналіз вокального мистецтва з естетико-антропологічних позицій.

The article analyses the various approaches in the context of the deepest questions of human existence and, on this basis, the place of singing in a natural human definiteness of own attraction to the singing activities is considered. The vocal art as sociocultural phenomenon appears with the appearance of the first theoretical works about an art. Actually these works tell about the vocal art, especially because this art is familiar to everyone, and the use of voice in singing begins with an early historical period. In accordance with it the analysis of vocal art with aesthetic and anthropological positions is carried out .The analysis showed that basis of singing is the self-expression of the singer. This self-expression is carried out according to the “laws of music”, and its uniqueness lies in the fact that man is a musical instrument. Singing is not inherent in false, emotion can be expressed only by feeling it. The connection of vocal art with the world of emotions, its ability to have an impact on them and create a mood affected its use in the general cultural development – fromantiquity to the present. Singing ensures completeness of human’ self-expression not only on Bioacoustical level, but also on the phychophysiological level, as it is an expression of human physicality and spirituality, and culture.

В статье анализируются различные подходы в контексте решения глубинных вопросов лядского бытия. На этой основе рассматривается место пения в естественной определенности человеком своих поездов в певческой деятельности. Вокальное искусство как социокультурный феномен проявляется с появлением первых теоретических работ об искусстве. Собственно вокального искусства они и касаются, прежде всего, потому, что этот вид искусства знаком каждому человеку, и использование голоса в пении начинается с довольно раннего исторического периода. В соответствии с этим осуществлен анализ вокального искусства с эстетико-антропологических позиций.