У статті проводиться теоретичний пошук витоків ідей, думок та наукових позицій і положень тих мислителів, філософів та психологів, які поступово виявляли сутнісні потенціали змінювань та особистісного розвитку людини. Починаючи зі східних вчень, зокрема ідей буддизму, індуїзму, суфізму, і, завершуючи західними вченнями, зокрема позиціями екзистенціалістів та феноменологів, простежується логіка ускладнення змісту та сутності поняття "особистісне зростання" людини, виокремлюються його подібність і розбіжність з термінами "розвиток особистості" та "особистісний розвиток". Якщо "розвиток особистості" більшість психологів пов’язують з динамікою соціальних, емоційних, інтелектуальних, моральних змін, які обумовлюються зовнішніми і внутрішніми детермінантами, то "особистісне зростання" – це свобода, відповідальність, духовність, соціальна інтегрованість і, разом з тим, особистісна автономія. Саме в основі останньої – в "Я" - знаходиться ресурс власної відповідальності та потенціали особистісного зростання людини. Визначаються також базисні одиниці зростання людської особистості, які кристалізуються у такому психологічному утворенні особистості як її "Я-концепція" і самість. Епіцентром "Я-концепції" є самість, як змінне, плиннне й цілісне утворення. Вона включає в себе ціннісні якості, досвід, цілі, здібності, перцептивні й когнітивні потенціали. Самість актуалізує зростання особистості. Це процес самореалізації людиною протягом всього життя власного потенціалу з метою стати повноцінно функціонуючою особистістю. Основною стратегічною лінією становлення людини як особистості виступають природні тенденції до самоактуалізації та самореалізації в процесі життєтворення.
В статье осуществляется теоретический поиск истоков идей, взглядов, научных позиций и положений тех мыслителей, философов и психологов, которые постепенно обнаруживали сущностные потенциалы изменений и личностного развития человека. Начиная с восточных учений, в особенности идей буддизма, индуизма, суфизма, и, завершая западными учениями, в частности позициями экзистенциалистов и феноменологов, прослеживается логика усложнения содержания и сущности понятия "личностный рост" человека, определяются его сходство и различие с терминами "развитие личности" и "личностное развитие". Если "развитие личности" большинство психологов связывают с динамикой социальных, эмоциональных, интеллектуальных, нравственных изменений, которые обусловливаются внешними и внутренними детерминантами, то "личностный рост" - это свобода, ответственность, духовность, социальная интегрированность и, вместе с тем, личностная автономия. Именно в основе последней - в "Я" - находится ресурс собственной ответственности и потенциалы личностного роста человека. Определяются также базисные единицы роста человеческой личности, которые кристаллизируются в таком психологическом образовании личности как её "Я-концепция" и самость. Эпицентром "Я-концепции" является самость, как изменяющееся, динамическое и целостное образование. Она включает в себя ценностные качества, опыт, цели, способности, перцептивные и когнитивные потенциалы. Именно самость актуализирует рост личности. Это процесс самореализации человеком в течение всей жизни собственного потенциала с целью стать полноценно функционирующей личностью. Основной стратегической линией становления человека как личности выступают естественные тенденции к самоактуализации и самореализации в процессе жизнетворчества.
Theoretical research of ideas, thoughts and science-based thinking of those thinkers that gradually were revealing essential potential of changes and individual development is presented in this article. According to Oriental doctrine, including the ideas of Buddhism, Judaism, Sufism and Western doctrine, including positions of existentialists and phenomenologists we can observe some complexity of the content and nature of the concept "personal growth" and "personal development" distinguishing its similarity and difference between the notions "personal growth" and "personal development". A lot of psychologists combine personal development with the dynamics of social, emotional, intellectual, moral changes that are caused by internal and external determinants. But they consider personal growth as freedom, responsibility, spirituality, social integrity and personal autonomy as well. In the foundation of latter – the "I" – there is a resource of personal responsibility and the potential of personal growth. Basic elements of personal growth, which crystallize in such psychological notions as self-perspective and self are defined. The epicenter of self-conception is self as something temporary, variable and holistic notion. It includes axiological qualities, experience, purposes, skills, perceptual and cognitive potentials. It is self that stimulates the process of personal growth. This is the process of own lifetime self-fulfillment in order to become a fully functioning person. Natural tendency to self-fulfillment and self actualization is a basic strategic process of becoming an individual.
