Феномен самодостатності особистості у класичній психології

Abstract

Стаття присвячена актуальній проблемі становлення особистості в умовах сьогодення. На сьогодні у суспільстві неабиякого значення набувають особистісні якості людини, які забезпечують її здатність ефективно адаптуватися до динамічних соціальних, економічних, культурних, політичних, глобальних змін; спроможність самостійно визначати вектор власної життєдіяльності та самореалізації, обирати для цього адекватні конструктивні засоби і шляхи; бути життєстійкою та психологічно благополучною в умовах підвищеної стресогенності життя у сучасному світі. Чільне місце серед перелічених властивостей займає самодостатність особистості. У статті обґрунтовано актуальність проблеми "самодостатності" як предмету наукового пошуку: вказано на необхідність визначення "самодостатності" як наукової категорії у соціокультурному і психологічному вимірах, дослідження "самодостатності особистості" як феномена психології; визначення критеріїв, рівнів та показників розвитку самодостатності особистості, умов і механізмів її формування; на потребу в розробці ґрунтовного діагностичного комплексу, який дав би можливість різностороннього, системного дослідження цього феномена. Здійснено теоретичний аналіз феномена самодостатності особистості на основі огляду особливостей його презентації у працях психологів-класиків. Автор пропонує підхід до розуміння самодостатності, не як певного завершеного здобутку психічного розвитку людини, фіксованого на тій чи іншій віковій стадії, а як безперервного процесу становлення якісно своєрідних властивостей особистості, що забезпечують її здатність до повноцінного задоволення вікових потреб розвитку, максимально можливого вивільнення і застосування внутрішнього потенціалу, та оптимального його використання для успішної адаптації і продуктивної життєдіяльності.

Статья посвящена актуальной проблеме становления личности в условиях современности. На сегодня в обществе немалое значение приобретают личностные качества человека, которые обеспечивают его способность эффективно адаптироваться к динамичным социальным, экономическим, культурным, политическим, глобальным изменениям; способность самостоятельно определять вектор собственной жизнедеятельности и самореализации, выбирать для этого адекватные конструктивные средства и пути; быть жизнестойким и психологически благополучным в условиях повышенной стрессогенности жизни современного мира. Ведущее место среди перечисленных свойств занимает самодостаточность личности. В статье обоснована актуальность проблемы "самодостаточности" как предмета научного поиска: указано на необходимость определения "самодостаточности" как научной категории в социокультурном и психологическом измерениях, исследования "самодостаточности личности" как феномена психологии; определения критериев, уровней и показателей развития самодостаточности личности, условий и механизмов ее формирования; на потребность в разработке детального диагностического комплекса, который дал бы возможность разностороннего, системного исследования этого феномена. Осуществлен теоретический анализ феномена самодостаточности личности на основе обзора особенностей его презентации в трудах психологов-классиков. Автор предлагает подход к пониманию самодостаточности, не как завершенного достижения психического развития человека, фиксированного на той или иной возрастной стадии, а как непрерывного процесса становления качественно своеобразных свойств личности, обеспечивающих ее способность к полноценному удовлетворению возрастных потребностей развития, максимально возможного высвобождения, применения внутреннего потенциала и оптимального его использования для успешной адаптации, продуктивной жизнедеятельности.

The article is devoted to the actual problem of personality in today's conditions. Today the personal qualities of a person in society acquire considerable significance which ensure its ability to quickly adapt to dynamic social, economic, cultural, political and global changes; to determine the vector of its own life and self-realization, to choose for this purpose adequate constructive means and ways; be resilient and psychologically safe in conditions of increased stressorogeneity of life in the modern world. The leading place among the listed properties is the self-sufficiency of the personality. The article substantiates the relevance of "self-sufficiency" as a subject of scientific research: pointed to the need to define "self-sufficiency" as a scientific category in sociocultural and psychological dimensions, the study of "self-sufficiency of personality" as a phenomenon of psychology; definition of criteria, levels and indicators of development of self-sufficiency of the person, conditions and mechanisms of its formation; on the need for the development of a detailed diagnostic complex that would enable of a comprehensive, systemic study of this phenomenon. A theoretical analysis of the phenomenon of self-sufficiency of personality based on a review of the features of its presentation in the works of psychologists-classics. The author offers an approach to understanding of self-sufficiency, not as definite complete achievement of human mental development, fixed in this or that age stage, but as a continuous process of the formation of qualitatively distinctive properties of personality that ensure its ability to the full satisfaction of age-related development needs, The maximum possible release and application of internal potential, and its optimal use for successful adaptation and productive livelihoods.