На тлі теоретико-методологічних засновків філософії Г. Гегеля, в статті обґрунтовується неправомірність пануючої в сучасному інтелектуальному дискурсі інтенції на підкреслення природо-, космоцентриського змісту міфологічного світогляду, позаяк, як показано у роботі, його концептуальну основу становить саме проблема людини. Це зумовлено тим, що саме на рівні міфу вперше з’являється інтенція на виокремлення духовного з природного, з наданням першому виразного пріоритету, позаяк духовне постає тим елементом, який здатний утримувати єдність та гармонію всесвіту. Водночас, підкреслено, що духовне на рівні міфологічної свідомості існує у єдності з природним, однак не підпорядковується йому. Не природа диктує умови життя людини, а навпаки: людина, яка ще не відокремила себе від природи, уявляє останню за аналогією індивідуального та колективного життя, експлікуючи тим самим форми і норми соціального життя на природні процеси. Підкреслений пріоритет духовного (та відповідно людини) над природним на рівні міфологічного мислення відкрив можливість стверджувати, що міф у своїй основі є антропологічним, а в окремих випадках з’являється навіть інтенція на антропоцентризм у найширшому значенні цього слова. Між тим, його утвердження на рівні міфу обмежене специфікою міфологічного містицизму та "закону партиципації", які не давали можливості говорити про цінність окремої людини, позаяк вона актуалізувалася тільки крізь призму своєї родової сутності.
На фоне теоретико-методологических предпосылок философии Гегеля, в статье обосновывается неправомерность господствующей в современном интеллектуальном дискурсе интенции на подчеркивание природо-, космоцентрического содержания мифологического мировоззрения, поскольку, как показано в работе, его концептуальную основу составляет именно проблема человека. Подчеркнуто, что именно на уровне мифа впервые появляется интенция на выделение духовного из природного, с предоставлением первому выразительного преимущества в связи с тем, что именно духовное является тем элементом, который способен удерживать единство и гармонию вселенной. В то же время, подчеркнуто, что духовное на уровне мифологического сознания существует в единстве с естественным, однако не подчиняется ему. Не природа диктует условия жизни человека, а наоборот: человек, который мыслит себя в единстве с природой, представляет последнюю по аналогии с индивидуальной и коллективной жизнью, эксплицируя тем самым формы и нормы социальной жизни на природные процессы. Подчеркнутый приоритет духовного (и соответственно человека) над естественным на уровне мифологического мышления открыл возможность утверждать, что миф в своей основе является антропологическим, а в отдельных случаях появляется даже интенция на антропоцентризм в самом широком смысле этого слова. Между тем, его утверждение на уровне мифа ограничено спецификой мифологического мистицизма и "закона партиципации", которые не давали возможности говорить о ценности отдельного человека, который актуализировался только сквозь призму своей родовой сущности.
On the background of theoretical and methodological premises of G. Hegel philosophy, the article justifies wrongfulness of dominant intent on emphasizing nature centrist and space centrist meaning of mythological worldview in contemporary intellectual discourse, because, as it is shown in the article, it is the problem of a person that forms its conceptual framework. It is caused by the fact that intent to single out spiritual from natural is formed namely on the mythological level. Spiritual is understood as a primary element which is able to support unity and harmony in the universe. At the same time it is underlined that spiritual exists in unity with natural but is not subordinated to it in the mythological consciousness. It is not nature which dictates conditions of human life, but the human who is still not alienated from nature interprets the nature analogous to individual and collective life and so making explicit the norms and forms of social life on natural processes.
The priority of spiritual (and correspondingly human) over natural is constituted on the level of mythological thinking which enables to state that myth is anthropological in its basis and even anthropocentric in the broad meaning of the word. Alongside with it, its formation on the mythological level is limited by specific features of mythological mysticism and "law of participation" which did not allow to speak about value of an individual person who is actualized only through its gender essence.
