Методологічна рефлексія проблеми розвитку особистості

Abstract

Стаття присвячена проблемі аналізу методологічних основ вивчення розвитку особистості. Стверджується, що початком особистості є не вчинок, ним є любов. Людська істота, насправді, довго готується до любові. Потенційно, вона виявляється підготовленою до цього «озаріння» з самого початку існування, ще будучи маленькою клітинкою, яка, в той же час, є витвором двох закоханих і опредмеченням їхнього кохання. У цій клітинці є не просто складні хімічні речовини і біоструктури - в ній - втілення віковічного досвіду існування людини як соціальної істоти, тобто досвід, який, за визначенням, є витвором і творцем любові і життя. Весь період пренатального розвитку - досвід любові - відкритості, захищеності, комфортності і зростання. Дитина в пренатальній фазі повністю відкрита і повністю захищена любов'ю матері і батька, любов якого захищає матір і, опосередковано, її плід, їх загальна твір.

The article is devoted to the problem of analysis of methodological bases of study of development of personality. It becomes firmly established that beginning of personality is a not a deed, it is love. A human creature, actually, prepares to love for a long period of time. Potentially, a person appears prepared to this “lighting” up from the beginning of existence, yet being a little cell, that, at the same time, it is work of two falling in love and objectivation of their love. There are not simply complex chemicals and biostructures in this cage - in her there is embodiment of everlasting experience of existence of a person as a social creature, the experience, that, on determination, is work and creator of love and life. All the period of prenatal development is experience of love - openness, security, comfort and development. A child in a prenatal phase is fully open and fully protected by love of mother and father’s love that protects a mother and, it is mediated, their child.

Статья посвящена проблеме анализа методологических основ изучения развития личности. Утверждается, что началом личности является не поступок, им является любовь. Человеческое существо, в действительности, долго готовится к любви. Потенциально, оно оказывается подготовленным к этому «озарению» с самого начала существования, еще будучи маленькой клеточкой, которая, в то же время, является произведением двух влюбленных и опредмечиванием их любви. В этой клетке есть не просто сложные химические вещества и биоструктуры - в ней - воплощение вековечного опыта существования человека как социального существа, то есть опыт, который, по определению, является произведением и творцом любви и жизни. Весь период пренатального развития - опыт любви – открытости, защищенности, комфортности и роста. Ребенок в пренатальной фазе полностью открыт и полностью защищен любовью матери и отца, любовь которого защищает мать и, опосредованно, ее плод, их общее произведение.