Тривожність як індивідуальна властивість особистості (теоретичний аспект)

Abstract

Проаналізовано підходи провідних західних і вітчизняних психологів до вивчення проблеми тривожності особистості. Висвітлено питання природи тривожності, соціально-психологічних детермінант її виникнення згідно з теоріями Е. Еріксона, Г. Саллівен, З. Фрейда, К. Хорні. Визначено, що тривожність виступає як механізм розладів емоційної сфери особистості, і, з одного боку, виконує деструктивну функцію, а з іншого, - може виступати активизуючим фактором особистісного зростання. Саме тривожність як індивідуальна властивість особистості значно ускладнює діяльність, звужуючи зону уваги і гнучкість стратегій дій, знижує інтелектуальну працездатність, дезорганізує діяльність аж до відмови від неї, викликаючи надмірне напруження, а в довгостроковій перспективі -сприяє формуванню низької самооцінки. Крім того, змінюється якість тривожності, приймає форму глибинної тривоги, надзвичайно складно піддається психокорекційному впливу.

The approaches of leading Western and local psychologists to study the problem of anxiety personality. The questions of the nature of anxiety, social and psychological determinants of its appearance according to the theories of E. Erickson, G. Sullivan, S. Freud, K. Horney. Determined that anxiety serves as a mechanism for emotional sphere of personality disorders, and, on the other hand, takes a destructive function, on the other – can be a factor activating personal growth. That anxiety as personal property of the individual activities more difficult, narrowing the area of attention and action strategies flexibility, reduces intellectual capacity, including activities to disrupt abandon it causes excessive emotional tension, and in the long term – contributes to low self-esteem. In addition, changing its anxiety that takes the form of deep anxiety that is extremely difficult and exposed psychocorrectional influences.

Проанализированы подходы ведущих западных и отечественных психологов к изучению проблемы тревожности личности. Освещены вопросы природы тревожности, социально-психологических детерминант ее возникновения согласно теориям Э. Эриксона, Г. Салливена, З. Фрейда, К. Хорни. Определено, что тревожность выступает как механизм расстройств эмоциональной сферы личности, и, с одной стороны, выполняет деструктивную функцию, а с другой, – может выступать активизирующим фактором личностного роста. Именно тревожность как индивидуальное свойство личности значительно усложняет деятельность, сужая зону внимания и гибкость стратегий действий, снижает интеллектуальную работоспособность, дезорганизует деятельность вплоть до отказа от нее, вызывая чрезмерное напряжение, а в долгосрочной перспективе –способствует формированию низкой самооценки. Кроме того, меняется качество тревожности, принимает форму глубинной тревоги, чрезвычайно сложно поддающейся психокоррекционному воздействию.