Стаття присвячена філософсько-освітнім проблемам викладу «Історії
української філософії» через виокремлення
основних проблемних вузлів. Пропонується
формування фахового філософа через розгортатися такого маркера фахової ідентичності як «носій власної філософської традиції». У цій царині головна
проблема — в полівалентності свідомості, розриві між заідеалізованими
концепціями «українськості» та стратегіями сучасної філософської рефлексії, що вимагає перевизначення національної філософії через подвійну
герменевтику (національна і метафілософія). Сучасна історія української філософії у своїй більшості представлена філософсько-меморіальною
рефлексією з акцентом на самобутність («горизонталь» як «розлитість
філософії у всій нашій культурі», за Д. І. Чижевським). Пропонується систематизація простору вітчизняних філософських рефлексій посиленням
«вертикалі» (фахової філософії), що має базуватись на постатях європейського рівня, які орієнтують на нове розуміння фундаментальних підстав
буття української філософії як європейської, а в ширшому розумінні — на
реінтерпретацію особливостей «межових» утворень з їх складною ідентичністю.
Статья посвящена философско-образовательным проблемам преподавания «Истории
украинской философии» через выделение основных проблемных узлов. Предлагается формирование профессионального философа через развёртывание такого маркера профессиональной идентичности как «носитель собственной философской традиции». Главная проблема — в поливалентности сознания, разрыве между идеализированными концепциями
«украинскости» и стратегиями современной философской рефлексии, что требует переопределения национальной философии через двойную герменевтику (национальная — метафилософия). Современная история украинской философии в своём большинстве представлена философско-мемориальной рефлексией с акцентом на самобытность («горизонталь»
как «разлитость философии по всей нашей культуре», по Д. И. Чижевскому). Предлагается
систематизация пространства отечественных философских рефлексий усилением «вертикали» (профессиональной философии), базирующейся на личностях европейского уровня,
которые ориентируют на новое понимание фундаментальных оснований бытия украинской
философии как европейской, а в более широком понимании — на реинтерпретацию особенностей «пограничных» образований с их сложной идентичностью.
The article is devoted to philosophical and educational issues of teaching «History of
Ukrainian philosophy» by distinguishing key problem units. Forming a professional philosopher
through a marker of professional identity as a «carrier of his/her own philosophical tradition» is
discussed. In this area the main problems are the following: the polyvalency of consciousness,
a gap between idealized concepts of «Ukrainianness» and the strategies of contemporary
philosophical reflection, which requires redefining national philosophy through a double
hermeneutic (national and metaphilosophy). The modern history of Ukrainian philosophy
is mostly presented as a memorial philosophical reflection with an emphasis on originality
(«horizontal» as «a diffusion of philosophy throughout our culture», by D. I. Tchyzhevskyi).
A systematization of the space of domestic philosophical reflections is proposed that means an
increase of the «vertical» (professional philosophy) which should be based on the figures of
the European level who incline to a new understanding of the fundamental bases of Ukrainian
philosophy as a European one, and in a broader sense — to reinterpreting the features of the
«border» formations with their complex identity.
