Мегаполіс як середовище комунікації: гендерний аспект та освітня перспектива

Abstract

Дослідження гендерних комунікативних особливостей великого міста є актуальним завданням. Від рівня стосунків чоловіка і жінки залежить благополуччя родини — ланки суспільства, а прояви непорозуміння та агресії провокують родинні і суспільні кризи. Для розгляду динаміки комунікативних гендерних процесів використовуються екзистенціальний підхід та проект метаантропології Н. Хамітова, які дозволяють усвідомити детермінанти комунікації, адже екзистенція виявляється саме через комунікативні моделі. Аналізуючи специфічні ознаки мегаполісу (натовп, об’єктивація людей, сенсорна атака, сексуальна провокація, комунікативні інновації), ми визначаємо типові екзистенціали гендерної комунікації у місті: тривогу, самотність, агресію, відчуження, монологізм і конфліктність, притаманні буденному та граничному буттю людини. Любов та співтворчість, вербалізовані через толерантний полілог, виступають базовими екзистенціалами комунікації метабуття, де чоловік і жінка здатні гармонізувати себе і своє оточення. Виховання подібної гендерної культури потребує введення спецкурсів з урбаністики та гендерної комунікації в систему освіти.

Исследование гендерных коммуникативных особенностей большого города является актуальной задачей. От уровня отношений мужчины и женщины зависит благополучие семьи — ячейки общества, а проявления непонимания и агрессии провоцируют семейные и общественные кризисы. Для исследования динамики коммуникативных гендерных процессов используются экзистенциальный подход и проект метаантропологии Н. Хамитова, позволяющие осознать детерминанты коммуникации, поскольку экзистенция проявляется именно в коммуникативных моделях. Анализируя специфические признаки мегаполиса (толпа, объективация людей, сенсорная атака, сексуальная провокация, коммуникативные инновации), мы определяем типичные экзистенциалы гендерной коммуникации в городе: тревогу, одиночество, агрессию, отчуждение, монологизм и конфликтность, присущие обыденному и пограничному бытию человека. Любовь же и сотворчество, вербализированные в толерантном полилоге, выступают базовыми экзистенциалами коммуникации метабытия, где мужчина и женщина способны гармонизировать себя и свое окружение. Воспитание подобной гендерной культуры требует введения спецкурсов урбанистики и гендерной коммункации в систему образования.

Research of gender communicative features of city is an actual task. Prosperity of family — the cell of the society — depends on the level of relations between man and woman, and the manifestations of incomprehension and aggression provoke domestic and social crises. For research of dynamics of communicative gender processes an existential approach and project of meta-anthropology put forward by N. Khamitov are used, which allow to realize determinants of communication, as existencials shows up exactly in communicative models. Analysing the specific signs of megapolis (crowd, objectification of people, sensory attack, sexual provocation, communicative innovations), we determine typical existencials of gender communication in town: alarm, loneliness, aggression, alienation, monologue and conflict, inherent ordinary and border being of man. Love and co-creation, verbalized in tolerant poliloge, are the existencials of metalife communication, where a man and a woman are able to harmonize themselfselves and their environment. Education of such gender culture requires introduction of the special courses on urbanistics and gender communication to the system of education.