XX століття засвідчило, що сучасний
антропологічний проект втратив свою
актуальність. В наш час відбувається постантропологічний поворот, робляться
спроби побудови нової гуманітарної парадигми. У статті здійснено аналіз основних антропологічних уявлень сучасності, констатується глибока трансформація самого феномену людини. Зазначається, що спільним для сучасних людиномірних дискурсів є
відмова від есенціалістського тлумачення людини і спроба охарактеризувати людину через його енергії, межі, розуміння людини як відкритої системи, що саморозвивається, самоорганізується в складному мінливому
світі. Розглядається синергійна антропологія як методологічна засада
нового розуміння людини, нового світогляду, де людина — це істота, яка
конституює себе, як енергія, що відкривається назустріч Іншому. Автор
доходить висновку, що синергійна модель людини може стати ядром нової епістеми для гуманітарного знання і вихідною передумовою нового гуманістичного проекту.
XX век показал, что современный антропологический проект потерял свою актуальность. В настоящее время происходит постантропологический поворот, совершаются попытки построения новой гуманитарной парадигмы. В статье осуществлен анализ
основных антропологических представлений современности, констатируется глубокая
трансформация самого феномена человека. Отмечается, что общим для современных человекомерных дискурсов является отказ от эссенциалистских представлений о человеке и
попытка охарактеризовать человека через его энергии, границы, понимание человека как
открытой саморазвивающейся, самоорганизующейся системы в сложном меняющемся
мире. Рассматривается синергийная антропология как методологическая основа нового
понимания человека, нового мировоззрения, где человек — это существо, которое конституирует себя, это энергия, открытая навстречу Другому. Автор приходит к выводу,
что синергийная модель человека может стать ядром новой эпистемы для гуманитарного
знания и исходной предпосылкой нового гуманистического проекта.
20th century has shown that modern anthropological project lost its relevance. Now there
are post-anthropological turn and the attempts to build a new humanitarian paradigm. The
article presents the analysis of the basic anthropological concepts of modernity, and a profound transformation of the phenomenon of human is stated. It is noted that common position for
contemporary human-dimensional discourses is the rejection of essentialist interpretation and
attempt to describe in terms of its energy, borders, the understanding the human being as an
open, self-developing, self-organizing system in a complex changing world. We consider the
synergy anthropology as a methodological basis of a new understanding of human, a new
world where a human is creature thаt constitutes himself/herself, it is the energy that opens
for the meeting Апоther.The author comes to the conclusion that synergy model of the person
can be the basis of a new episteme for humanities and departure position for a new humanistic
project.
