Статтю присвячено філософському дослідженню поняття та феномена ідеалу, зокрема,
як найвищої мети процесу освіти. Проблема, що
розглядається, полягає зокрема в переважанні в
сучасному суспільстві засобів над цілями: перші
фактично виконують функцію ерзац-цілей, позбавляючи людську життєдіяльність сенсу та кінцевої
мети. Базуючись на ідеях, насамперед, Київської
школи філософії ХХ ст., автор стверджує, що ідеал виступає як найвища мета
в ієрархії людських цінностей та виконує по відношенню до них функцію мірила.
Стосовно системи освіти зазначається, що її найвищою метою має бути образ
освіченої людської особистості, що відрізняється здатністю мислити максимально
конкретно, наділяючи навколишній світ якомога більш повним набором смислів і
розрізняючи багатоманіття суспільних цінностей за їх місцем у ієрархії людської
культури. Робиться висновок, що лише універсальна освіта, що керується такою
гуманістичною метою, здатна покласти кінець самовідтворенню позбавленого
ідеального виміру суспільства споживання.
Статья посвящена философскому исследованию понятия и феномена идеала, в
частности, как высшей цели процесса образования. Рассматриваемая
проблема заключается в преобладании в современном обществе средств над целями: первые фактически выполняют функцию эрзац-целей, лишая человеческую жизнедеятельность смысла
и конечной цели. Основываясь на идеях, прежде всего, Киевской школы философии ХХ в., автор утверждает, что идеал выступает как высшая цель в иерархии человеческих ценностей и играет по отношению к ним функцию мерила. Касательно системы
образования отмечается, что её наивысшей целью может быть идеал образованной
человеческой личности, отличающейся способностью мыслить максимально конкретно,
наделяя окружающий мир наиболее полным набором смыслом и различая многообразие
общественных ценностей по их месту в иерархии человеческой культуры. Делается вывод,
что только универсальное образование, руководствующееся такой гуманистической целью,
способно положить конец самовоспроизводству, лишённому идеального измерения общества потребления.
The article is dedicated to philosophical investigation of the notion and phenomenon of ideal,
particularly as the highest of education process. The problem being considered lies in means prevailing
over goals under the contemporary social situation. Those means in fact perform the role of quasi-goals
while depriving human life and activity of its sense and the ultimate end. Basing mostly on the ideas
of Kyiv philosophy school of the 20th c., the author argues that the ideal serves as the highest goal in the hierarchy of human values, being also a measure for all of them. As for the system of education,
its highest goal is stated to consist of the image of the educated human personality featuring the
ability to the most concrete thinking, while providing the surrounding world with most complete set
of senses and ranging the many social values by their place within the hierarchy of human culture.
It is summarized that only universal education guided by such humanistic goal is found to be able to
end the self-reproduction of the current society of consumption lacking its ideal dimension.
