Соціальна активність молоді як чинник особистісного становлення

Abstract

У статті здійснено обгрунування підходів до визначення сутності понять «активність», «соціальна активність», «формування соціальної активності» з філософської, психологічної і педагогічної позиції. Соціальну активність представлено як процес здійснення усвідомленої, інтенсивної практичної діяльності спрямованої на перетворення себе і соціуму згідно з завданнями суспільного розвитку. Визначено складові поняття «соціальна активність»: прагнення та внутрішня готовність особистості до активних соціально спрямованих дій, суспільно-цінні мотиви; соціально-значуща діяльність на засадах суб’єктності та самоуправління. Встановлено зв’язки між соціальною активністю та особистісним становленням молоді: набуття ознак соціальної зрілості, необхідних професійних та особистісних якостей; засвоєння соціального досвіду та участь в суспільно значущій діяльності.

В статье осуществлено обоснование подходов к определению сущности понятий «активность», «социальная активность», «формирование социальной активности» с философской, психологической и педагогической позиции. Социальная активность представлена как процесс осуществления осознанной, интенсивной практической деятельности, направленной на преобразование себя и социума в соответствии с задачами общественного развития. Определены составляющие понятия «социальная активность»: стремление и внутренняя готовность личности к активным, социально направленным действиям, общественно-ценные мотивы; социально-значимая деятельность на принципах субъектности и самоуправления. Установлены связи между социальной активностью и личностным становлением молодежи: приобретение признаков социальной зрелости, необходимых профессиональных и личностных качеств; усвоение социального опыта и участие в общественно значимой деятельности.

The article presents the justification of some approaches to determination of essence of concepts «activity», «social activity», «the formation of social activity» from a philosophical, psychological and pedagogical positions. Social activity is presented as the implementation of deliberate, intense practice, aimed at transforming oneself and society in accordance with the objectives of social development. Identifies the components of the concept of «social activity»: the desire and the internal readiness of the individual to an active, socially-oriented actions, public-a valuable explanation; socially important activities on the principles of subjectivity and self-government. Links between social activity and personality formation of young people: the acquisition of the signs of social maturity, required professional and personal qualities; the assimilation of social experience and participation in socially significant activities.