Монтессори-педагогика: от Эдуарда Сегена к инклюзивному обучению

Abstract

У статті представлений процес взаємовпливаючого розвитку найважливіших ідей спеціальної педагогіки і реформаторської педагогіки на прикладі педагогіки М.Монтессорі, який забезпечав вихід на якісно новий рівень розвитку педагогіки – педагогіки інклюзивної освіти. Розглянуті найважливіші педагогічні ідеї Е.Сегена, представлені в його «фізіологічному методі», як джерело зазначених вище педагогічних напрямків. До них відносяться: індивідуально-особистісний підхід до дитини, залежність інтелектуального розвитку від розвитку сенсорної і моторної сфери, виключно важливе значення власної активності діяльності дитини в процесі навчання. Далі в статті простежується розвиток ідей Е.Сегена в педагогічній концепції М. Монтессорі, що не тільки розвинула положення Едуарда Сегена стосовно до дітей зі збереженим інтелектом, але й включила їх у власну систему педагогічних ідей та принципів, сукупність яких утворює сьогодні Монтессорі-педагогіку. У статті наголошується, що так і спеціальна педагогіка, пройшовши складний полуторавіковий шлях свого розвитку, використовувала і збагачувала ключові педагогічні ідеї Едуарда Сегена новими знаннями, новими науковими концепціями, які не лише не суперечили ідеям Сегена, але й надавали їм нового, все більш глибокого змісту. У цьому контексті показана роль реформаторської педагогіки у становленні та розвитку інклюзивного навчання в контексті конструктивістського підходу. Автор підкреслює, що практично всі педагогічні ідеї Монтессорі не суперечать найважливішим положенням інклюзивного навчання. Проаналізовано причини труднощів впровадження інклюзивного навчання. У статт робиться висновок про те, що радянська школа, педагогіка і педагогічна освіта в минулі десятиліття ХХ століття пропустили важливий етап у своєму розвитку – творче освоєння філософії, теорії та практики реформаторської педагогіки (у тому числі і Монтессорі-педагогіки) і впровадження нових елементів її сучасного розвитку в освітню практику. Статтю завершує думка про те, що феномен закордонного інклюзивного навчання є не що інше, як продукт творчого розвитку теорії, методології та практики європейської реформаторської педагогіки протягом ХХ століття.

В статье представлен процесс взаимовлияющего развития важнейших идей специальной педагогики и реформаторской педагогики на примере педагогики М.Монтессори, который обеспечил выход на качественно новый уровень развития педагогики - педагогики инклюзивного образования. Рассмотрены важнейшие педагогические идеи Э.Сегена, представленные в его «физиологическом методе», как источник указанных выше педагогических направлений. К ним относятся: индивидуально-личностный подход к ребенку, зависимость интеллектуального развития от развития сенсорной и моторной сферы, исключительно важное значение собственной активности деятельности ребенка в процессе обучения, Далее в статье прослеживается развитие идей Э. Сегена в педагогической концепции М.Монтессори, которая не только развила положения Эдуарда Сегена применительно к детям с сохранным интеллектом, но и включила их в собственную систему педагогических идей и принципов, совокупность которых образует сегодня Монтессори-педагогику. В статье отмечается, что также и специальная педагогика, пройдя сложный полуторавековой путь своего развития, использовала и обогащала ключевые педагогические идеи Эдуарда Сегена новыми знаниями, новыми научными концепциями, которые не только не противоречили идеям Сегена, но и придавали им новый, все более глубокий смысл. В этом контексте показана роль реформаторской педагогики в становлении и развитии инклюзивного обучения в контексте конструктивистского подхода. Автор подчеркивает, что практически все педагогические идеи Монтессори не противоречат важнейшим положениям инклюзивного обучения. Проанализированы причины трудностей внедрения инклюзивного обучения.В заключении делается вывод о том, что советская школа, педагогика и педагогическое образование в прошедшие десятилетия ХХ века пропустили важный этап в своем развитии – творческое освоение философии, теории и практики реформаторской педагогики (в том числе и Монтессори-педагогики) и внедрение новых элементов ее современного развития в образовательную практику. Статью завершает мысль о том, что феномен зарубежного инклюзивного обучения есть не что иное, как продукт творческого развития теории, методологии и практики европейской реформаторской педагогики в течение ХХ века.

The article presents the process of interacting development of the most important ideas of special pedagogy and reform pedagogy in the example of the Montessori pedagogy. He provided a qualitatively new level of development pedagogy - pedagogy inclusive education. These include: individual and personal approach to child dependency intellectual development from activation of sensory and motor areas, important activity and the activity of the child in the learning process. The following shows the development of their pedagogical E. SEGUIN in teaching the concept of Maria Montessori. She developed his ideas in relation to the normal children, who constitute today Montessori pedagogy. Special pedagogy in the process of its development was also based on the most important pedagogical ideas E. SEGUIN, complement them with new scientific knowledge and concepts. From the standpoint of modern science reform pedagogy, including Montessori pedagogy, developed in the mainstream ideas of constructivism. At these positions develop and inclusive education. Trueste implementation of inclusive education are analyzed. The author comes to the conclusion that the Soviet school and pedagogy, teacher education in the twentieth century have missed an important stage in its development. This use of the ideas of progressive pedagogy, Montessori pedagogy in the process of long-term development of pedagogy and education.Preconditions for the successful development of inclusive education was not established. The author believes that the success of development of inclusive education abroad is the result of the development of reform pedagogy in the twentieth century.