Міжкультурні комунікації представляють собою складну і багатогранну систему спілкування носіїв різноманітних традицій, звичаїв, поведінкових патернів. Вони є невід’ємним атрибутом суспільних процесів, в них участь беруть представники різних народів і культур. Активним áктором міжкультурних комунікацій виступають діаспорні спільноти.
У статті у контексті методології дослідження ролі діаспор у міжкультурних комунікаціях аналізується їхня роль, форми та висліди їхньої участі у процесах культурного спілкування і в обміні етнічної інформацією з іншими спільнотами як у країні проживання, так і з країнами свого походження. Для цього обрані два виміри (домени) міжкультурних комунікацій: інтегративний (у межах країни проживання), зовнішній (з країною походження), а також чинники такого роду комунікацій. Акцентується увага на контентах таких понять, як «діаспора», «міжкультурні комунікації» та на шляхах формування діаспор у контексті їхніх можливостей встановлення та розвитку комунікацій у сфері культури.
Підкреслюється, що вислідом міжкультурних комунікацій є, з одного боку, зміцнення міжетнічної взаємодії у країні проживання й формування безконфліктного співіснування носіїв різноманітних традицій, звичаїв, поведінкових патернів, а, з іншого боку, підтримання й до певної міри розвій культурних традицій своїх етнічних батьківщин (через зв’язки з ними) та збереження своєї самобутності у мозаїці поліетнічних країн свого проживання. Усі ці питання розглядаються у ракурсі формування концептуальних засад дослідження проблеми.
Аналізується стан досліджень в обраній проблематиці та показуються перспективи поглиблення її вивчення.
Intercultural communications represent a complex and multifaceted system of communication between bearers of various traditions, customs, and behavioral patterns. They are an integral attribute of social pro-cesses, representatives of various nations and cultures participate in them. Diaspora communities are an ac-tive actor of intercultural communications.
The article analyzes their role, forms and results of their participation in the processes of cultural com-munication and in the exchange of ethnic information with other communities both in the country of resi-dence and with the countries of origin. For this, two dimensions (domains) of intercultural communication were chosen: integrative (within the country of resi-dence), external (with the country of origin), as well as factors (facilitators) of this kind of communication. Attention is focused on the contents of such concepts as «diaspora», «intercultural communications» and on the ways of formation of diasporas in the context of their opportunities to establish and develop commu-nications in the field of culture. It is emphasized that the result of intercultural communications is, on the one hand, the strengthening of ethnic interaction in the country of residence and the formation of conflict-free coexistence of bearers of various traditions, customs, and behavioral patterns, and, on the other hand, the maintenance and to a certain extent the development of the cultural traditions of their ethnic homelands (through connections with them) and preservation of their identity in the mosaic of multi-ethnic countries of their residence. The state of research in the selected issue is ana-lyzed and prospects for deepening its study are shown.
