У статті наголошено на значенні телебачення як своєрідного інституту, невіддільної частини соціокультурного життя сучасного суспільства, як чинника радикального повороту в його функціонуванні, як потужного інструменту для передавання культурних цінностей і формування громадської думки. Акцентовано, що саме культурологічні дослідження роблять визначальний внесок у роздуми про те, як культура, суспільство і повсякденна практика нерозривно пов’язані між собою і можуть бути проблематизовані за допомогою засобів комунікації – зокрема, телебачення. Розглянуто концепції представників різних наукових шкіл і напрямів у вивченні медіа, телебачення, його взаємозв’язку із культурою та суспільством загалом. Зокрема, Р. Вільямса, який визначає телебачення явищем, що взаємопов’язує три важливі процеси: технологічний, інституційний та культурний, і пропонує два підходи до вивчення телебачення: з точки зору його технологій; як форму вираження культури. Звернено увагу на переконання Е. Антунеса та П. Б. Ваза про те, що концепції, які ґрунтуються на технологічних аспектах, суттєво обмежують дослідження телебачення як одного з видів нових медіа, насправді телебачення відіграє важливу роль у посередництві культурних та ідеологічних цінностей завдяки таким жанрам, як новини, фільми, серіали та ін. З’ясовано, що Х.Мартін-Барберо розглядає телебачення як спосіб інтерпретації світу, пропонуючи поняття посередництва, акцентування уваги на часо-вих аспектах і множинності культурних матриць. У свою чергу С.Голл підкреслив важливість соціального та культурного контексту, пропонуючи розглядати практику перегляду телебачення як процес переговорів між глядачем і текстом, як тип дискурсивного конфлікту. Вказано на необхідність звернення особливої уваги на зв'язок телевізійного споживання із культурним капіталом, який є важливим предиктором моделей споживання телебачення.
The article notes the importance of television as a unique institution, an inseparable part of the sociocultural life of modern society, as a factor in a radical turn in its functioning, as a powerful tool for the transmission of cultural values and the formation of public opinion. It is emphasized that it is cultural studies that make a decisive contribution to thinking about how culture, society and everyday practice are inextricably linked and can be problematized through the means of communication – in particular, television. The concepts of representatives of different scientific schools and directions in the study of media, television, and its relationship with culture and society as a whole are considered. In particular, R. Williams, who defines television as a phenomenon interconnected by three important processes: technological, institutional and cultural, and offers two approaches to the study of television: from the point of view of its technologies; as a form of cultural expression. Attention is drawn to the belief of E. Antunes and P. B. Vaz that concepts based on technological aspects significantly limit the study of television as one of the types of new media; in fact, television plays an important role in the mediation of cultural and ideological values thanks to such genres., like news, movies, TV series, etc. It is found that Martin-Barbero views television as a way of interpreting the world, proposing the concept of mediation, focusing on temporal aspects and the multiplicity of cultural matrices. In turn, S. Goll emphasized the importance of the social and cultural context, proposing to consider the practice of reviewing television as a process of negotiation between the viewer and the text, as a type of discursive conflict. The need to pay special attention to the connection between television consumption and cultural capital, which is an important predictor of television consumption patterns, is indicated.
