Перифразові номінації в українській публіцистиці початку ХХІ ст.

Abstract

У дисертації уточнено лінгвістичний статус перифразів як одиниць вторинного називання та їхню номінативну сутність. Розмежовано поняття перифраз і парафраз, метафора, метонімія, синонім, фразеологізм, евфемізм. Проаналізовано функціонально-стилістичні особливості перифразових найменувань у сучасній українській публіцистиці та їх зв’язок з контекстуальним оточенням, особливості синтаксичного функціонування. Встановлено семантико-синтаксичні типи та семантичні класи перифразових одиниць. Досліджено когнітивно-ономасіологічні механізми комбінування та сприйняття перифразових номінацій. З’ясовано лінгвокультурологічні особливості перифразів, розкрито їх комунікативно-прагматичний потенціал та особливості експресивного забарвлення.

В исследовании впервые в украинистике сделана попытка комплексного лингвистического анализа перифрастических номинаций украинской публицистики начала ХХІ века в контексте антропоцентрической парадигмы. Дальнейшее исследование перифразов на материале публицистического стиля может быть направлено на выяснение причин коммуникативных неудач в их использовании с учетом дискурсивных категорий.

In the dissertation linguistic status of periphrasis as secondary nomination units and their nominative nature are specified. There аre delimited concepts of periphrasis and paraphrases, metaphor, metonymy, synonym, phraseological units, euphemism. Functional and stylistic features of periphrasal nominations in modern Ukrainian journalistic texts and their connection with context, syntactic functioning were analyzed. In the dissertation semantic-syntactic types and semantic classes of periphrasal units are distinguished. Cognitive and onomasiological mechanisms of creation and perception periphrasal names are found out; their linguistic-cultural features, communicative and pragmatic possibilities and peculiarities of expressivity are defined.