The publication examines the historical prerequisites for the emergence of volunteerism in the field of special education in Ukraine. The historical stages of the emergence of this phenomenon are singled out: pre-Christian, church, the activities of brotherhoods, Cossack, the spread of patronage, the foundation of charitable organizations. The characteristics of each of the defined stages were carried out and the prerequisites for the emergence of the volunteer movement in the field of special education in Ukraine were highlighted at each of them: the traditions of our ancestors; acceptance of Christianity; formation of national consciousness of Ukrainians; acceptance of disabled people as full members of society; the desire of wealthy Ukrainians to care not only for personal, but also for public good; organization of system assistance to the needy. It was found out that in pagan times “taking care of the elderly, the sick and the needy was the first duty and common virtue of the Slavic people”. Philanthropy in those days took the form of informal mutual aid in communities that were spontaneously created due to the need for people to cooperate in order to survive. It is proven that the interrelation between religion and philanthropy on the territory of modern Ukraine begins precisely from the time of the adoption of Christianity in 988 in Kyiv Rus. The introduction of a new religion marked the transition of charity to the rank of the norm of Christian morality. At this stage, there were the main forms of charity: 1) the prince (knyaz) – distribution of alms, meals at the princely court, creation of orphanages; 2) church – care of persons with special needs, creation of shelters for such people. During the time of the activity of the brotherhoods, the charitable activity of the Ukrainian brotherhoods far exceeded the boundaries of philanthropic area, and was rather the embodiment of the humanistic views of Ukrainians on the needy, the old, and the poor. Charity in Ukraine was an important component of social life, determined by the norm of Christian morality and the embodiment of the virtues of its real representatives. Charity increasingly was part of church activity, but mostly depended on the private initiative. From then on, charity in Ukraine got further development. Its nature and types reflected the circumstances of the socio-political, cultural and spiritual life of Ukrainians. Being under the rule of foreign countries, the struggle for national liberation, the growth of national self-awareness of Ukrainians, and the spiritual self-affirmation of our people strengthened the ancient traditions of charity and gave it a new lease of life. It, as before, took the form of collective protection and assistance to the needy, and manifested itself in vivid forms of personal charity.
У публікації розглянуто історичні передумови зародження волонтерства у галузі спеціальної освіти в Україні. Виокремлено історичні етапи виникнення означеного явища: дохристиянський, церковний, діяльності братств, козацький, поширення меценатства, заснування благодійних організацій. Здійснено характеристику кожного з визначених етапів та виокремлено передумови виникнення волонтерського руху в галузі спеціальної освіти в Україні на кожному з них: традиції наших предків; прийняття християнства; формування національної свідомості українців; прийняття неповносправних як повноцінних членів суспільства; бажання заможних українців дбати не лише про особисте, а й про суспільне благо; організація системної допомоги нужденним. З’ясовано, що в язичницькі часи благодійність мала вигляд неформальної взаємодопомоги у спільнотах, які стихійно створювались через необхідність людей кооперуватися, щоб вижити. Доведено, що питання взаємозв’язку релігії та благодійництва на теренах сучасної України розпочинається саме з часів прийняття християнства у 988 р. в Київській Русі. Запровадження нової релігії ознаменувало перехід доброчинності в ранг норми християнської моралі. на цьому етапі існували основні форми благодійності: 1) княжа – роздача милостині, харчування на княжому дворі, створення сиротинців; 2) церковна – опіка над особами з особливими потребами, створення притулків для таких людей. За часів діяльності братств благодійність на українських землях була важливим складником суспільного життя, визначалась нормою християнської моралі й утіленням чеснот справжніх її представників. Благодійність все більше набувала рис церковно-громадського характеру, але здебільшого залежала від приватної ініціативи окремої особи. В подальшому благодійність на українських землях дістала розвитку. В її характері і видах відбилися обставини суспільно-політичного, культурного та духовного життя українців. Перебування під владою іноземних держав, боротьба за національне визволення, зріст національного самоусвідомлення українців, духовне самоствердження нашого народу укріпили давні традиції благодійництва та дали йому нове дихання.
