У дисертації вперше у вітчизняному богослов’ї та релігієзнавстві здійснено комплексний аналіз Виникаючої церкви як альтернативного богословського дискурсу, релігійно-культурного феномену та інноваційної еклезіологічної моделі західного євангельського протестантизму в контексті постмодерну. Автором виявлено соціальнорелігійні передумови, світоглядно-богословський контекст та історико-культурні чинники утворення церкви, з’ясовано конфесійну, богословську та географічну варіативність її виражень. В результаті аналізу першоджерел встановлено актуальні характеристики церкви, котра, попри властиву їй структурну аморфність, визначається як когерентний релігійний феномен, що виражає себе за допомогою дискурсивних і практичних орієнтацій, які надають йому єдності і відносної стабільності. На зародження церкви та формування предметної структури її богословського дискурсу істотний вплив справили постліберальна та постконсервативна парадигми, радикальна ортодоксія, місіональне богослов’я, нове чернецтво та християнський рух за соціальну справедливість. Доведено, що за своєю природою Виникаюча церква є перш за все еклезіологічним експериментом, богословські контури якого окреслюють «покірна» епістемологія, постмодерістська герменевтика, оптимістична антропологія та сотеріологічний інклюзивізм. Обґрунтовано, що у богослов’ї Виникаючої церкви смислове поле концепту царства Божого розширюється у напрямі етикоантропологічної проблематики, ортопраксії та соціального богослов’я.
This thesis, for the first time on a national scale in theological and religious studies, carried out a comprehensive analysis of the Emerging Church as an alternative theological discourse, a religious and cultural phenomenon, and an innovative ecclesiological model of Western Evangelical Protestantism in a postmodern context. The author uncovers the social and religious background; the philosophical-theological context, together with historical and cultural factors in the formation of the Church. In addition, its denominational, theological and geographical expressions are clarified. Based on the analysis of primary sources, relevant characteristics of the Emerging Church were established, which, despite its structural amorphousness is defined as a coherent religious phenomenon expressed in discursive and practical orientations that provide the Church with unity and relative stability. The origin of the Church and formation of its theological discourse subject structure was significantly influenced by a post-liberal and post-conservative paradigm, Radical Orthodoxy, missional theology, as well as the new monasticism and the Christian movement for social justice. The author demonstrates that the Emerging Church is, by its nature, primarily an ecclesiological experiment with theological contours defined by its “chastened” epistemology, postmodern hermeneutics, optimistic anthropology and soteriological inclusivism. The author establishes that in Emerging Church theology the semantic field of the Kingdom of God expands toward an ethical and anthropological perspective, orthopraxy and social theology.
