The article is devoted to one of the pages in the history of the Orthodox Church in Ukraine – the study of church singing in all educational institutions of the spiritual department of the Kyiv diocese in the XIX – early XX centuries. The publications in the church press, as well as the reports of the Chief Procurator of the Holy Synod, concerning this topic, are analyzed. The main methods that were used in schools of different levels for the development of musical literacy by students have been determined. Particular attention is paid to the repertoire of singers – a list of prayers is presented, as well as the basic principles by which students were taught singing. It is noted what problems students, teachers, and schools faced during the practical implementation of the dissemination of musical literacy and the basics of church singing. The historical significance and importance of the study of church singing in the specified period, as well as its practical purpose, are emphasized.
Стаття присвячена одній зі сторінок історії Православної Церкви в Україні – вивченню церковного співу в усіх навчальних закладах духовного відомства Київської єпархії ХІХ – початку ХХ століття. Проаналізовано публікації в церковній пресі («Киевские епархиальные ведомости», «Западно-Русская
начальная школа», «Церковно-приходская школа»), а також звіти Обер-прокурора Святійшого Синоду, що стосуються даної теми. Розкрито особливості навчального процесу: визначено основні методики, які
використовувалися у школах різного рівня (від церковнопарафіяльних шкіл до Київського жіночого училища та Київської духовної академії) для освоєння учнями музичної грамоти. Зазначається, що найефективнішим та найпоширенішим методом було навчання з голосу, тобто сприйняття мелодії на слух та її відтворення. Особлива увага приділена репертуару півчих – подано перелік молитов, а також основні принципи, за якими навчали учнів співу та скільки часу виділялося для його вивчення. Досліджується основні проблеми, з якими стикалися учні, учителі та школи під-час практичної реалізації навчання/ поширення музичної грамоти та основ церковного співу. Підкреслено історичне значення та важливість вивчення церковного співу в зазначений період, оскільки відомості про стан його вивчення збирав сам Обер-прокурор Святійшого Синоду, що свідчить велику роль цього культурно-релігійного жанру та привертає увагу до більш детального вивчення. Висвітлюється питання оплати праці, а також особливості пошуку учителів церковного співу для викладання у школах різного рівня у Київській єпархії ХІХ – початку ХХ століття. У статті підкреслено, що хоч церковні хори формувалися виключно із чоловіків та хлопчиків, але церковний спів, як навчальний предмет, був обов’язковою дисципліною і для вихованець жіночих шкіл та училищ. Головною метою підготовки музичних кадрів було практичне призначення та полягало в утворенні високопрофесійних церковних хорів, які приваблювали б своїм співом більше мирян на православні богослужіння.
