Розвиток соціальної та соціально-педагогічної роботи в Україні за останнє десятиріччя характеризується переосмисленням традиційних підходів до роботи з молоддю, значними змінами та новаціями в цій сфері. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність її теоретичного обґрунтування, вимагає розробки нових форм, методів, засобів соціального виховання молоді з урахуванням її вікових та індивідуальних особливостей, сучасних технологій соціальної та соціально-педагогічної діяльності, творчого потенціалу дозвілля. У статті здійснено аналіз наукових підходів до визначення понять “дозвіллєва діяльність”, “соціалізація”. Розкрито два підходи до концепції соціалізації, а саме: суб’єкт-об’єктний, який розглядає соціалізацію як процес адаптації людини до суспільства, яка формує особистість відповідно до своєї культури, людині при цьому відводиться пасивна роль, та суб’єкт-суб’єктний, який відводить людині активну роль у процесі соціалізації, яка не лише адаптується до суспільства, але й впливає на свої життєві обставини і самого себе. Проаналізовано фактори соціалізації: мегафактори, макрофактори, мезофактори, мікрофактори.
Виокремлено основні напрямами дозвіллєвої діяльності. Визначено, що дозвіллєва діяльність є джерелом оволодіння новими заняттями, котрі можуть збагачувати освітній процес, сприяти розширенню загального світогляду особи та діапазону її соціокультурних знань, бути суттєвим доповненням процесу соціалізації особистості. Дозвілля є сферою соціального буття, що вимірюється кількісним та якісним критеріями, у якій особистість здійснює власний вибір, визначається щодо культурних уподобань. На відміну від природної основи відновлення сил людини, дозвілля є специфічним, соціальним способом регенерації цих сил.
Развитие социальной и соціально-педагогической работы в Украине за последнее десятилетие характеризуется переосмыслением традиционных подходов к работе с молодежью, значительными изменениями и новациями в этой сфере. Это, в свою очередь, обуславливает необходимость теоретического обоснования, требует разработки новых форм, методов, средств социального воспитания молодежи с учетом ее возрастных и индивидуальных особенностей, современных технологий социальной и социально-педагогической деятельности, творческого потенциала досуга. В статье осуществлен анализ научных подходов к понятиям “досуговая деятельность”, “социализация”. Раскрыты два подхода к концепции социализации, а именно: субьект-обьектный, который рассматривает социализацию как процесс адаптации человека к обществу, которая формирует личность в соответствии со своей культурой, человеку при этом отводится пассивная роль, и субъект-субъектный, который отводит человеку активную роль в процессе социализации, которая не только адаптируется к обществу, но и влияет на свои жизненные обстоятельства и самого себя. Проанализированы факторы социализации: мегафакторы, макрофакторы, мезофактори, микрофакторы.
Выделены основные направлениями досуговой деятельности. Определенно, что досуговая деятельность является источником овладения новыми занятиями, которые могут обогащать образовательный процесс, способствовать расширению общего кругозора лица и диапазона ее социокультурных знаний, быть существенным дополнением процесса социализации личности. Досуг является сферой социального бытия, которая измеряется количественным и качественным критериям, в которой личность осуществляет собственный выбор, определяется с культурными предпочтениями. В отличие от естественной основы обновления сил человека, досуг является специфическим, социальным способом регенерации этих сил.
The development of social and socio-pedagogical work in Ukraine over the past decade is characterized by a rethinking of traditional approaches to working with young people, significant changes and innovations in this area. This, in turn, necessitates its theoretical justification, requires the development of new forms, methods, means of social education of youth, taking into account its age and individual characteristics, modern technologies of social and socio-pedagogical activities, creative potential of leisure.
The article analyzes the scientific approaches to the concepts of “leisure activities”, “socialization”. Two approaches to the concept of socialization are revealed, namely: the subject-object, which considers socialization as a process of adaptation of the person to the society, which shapes the personality according to its culture, the person is given a passive role and the subject-subjective, which takes a person an active role in the process of socialization and not only adapts to the society, but also influences his life circumstances and himself. The socialization factors are analyzed: megafactors, macrofactors, mesofactors, microfactors. The basic directions of leisure activity are distinguished. It has been determined that leisure activities are a source of mastering new activities that can enrich the educational process, contribute to broadening the general outlook of the person and the range of his socio-cultural knowledge, and be a significant complement to the process of socialization of the individual. Leisure is a sphere of social life, measured by quantitative and qualitative criteria, in which the individual makes his own choice, determined by cultural preferences. Unlike the natural basis for the restoration of human strength, leisure is a specific, social way to regenerate these forces.
