Християнський гуманізм соціальної доктрини константинопольського патріархату

Abstract

Вперше здійснено цілісний аналіз особливостей сучасного соціального вчення Константинопольського патріархату. З’ясовано, що соціальна доктрина Церкви пройшла значну еволюцію. Виявлено, що початково головними цінностями, які пропонувалися суспільству, були загальне благо, справедливість і солідарність. Усвідомлення гідності особистості як головної цінності привело до трансформації соціального вчення. Вселенський патріархат у 2020 році запропонував оновлену соціальну доктрину, в центрі якої міститься гідність людської особистості. Інтерпретацій цінностей прав і гідності особистості можуть реалізуватися в двох основних шляхах: відстоюванні свободи і прав особистості на власну ідентичність на ліберальних позиціях та традиціоналістські спекуляції на основі маніпуляцій колективізмом. Розуміння самоцінності родини сприяє богословській легітимізації автономії родинного життя від втручання ззовні, навіть зі сторони церковних авторитетів. На захист морально-правового порядку загалом та ідей абсолютної гідності особистості зокрема спрямована критика тенденцій сучасного глобалізованого капіталізму до перетворення праці на товар, приниження працівників редукцією їх особистості лише до корисних для ринку функцій праці й споживання. Індивідуалізм і колективізм мають бути змінені персоналізмом та комунітаризмом. Радикальні миротворчі принципи соціального вчення Вселенського патріархату виявляються у виведенні імперативу про обов’язкову участь у миробудуванні з бачення людини як покликаної до богоспілкування. Як така, що має досвід богоспілкування, особистість вже у сьогоднішньому станові християн фактично має властивість святості. І вже на основі покликання жити як святі для християн само собою вважається головною рисою їх ідентичності миротворчість. Характерними для сьогодення є підкреслення значення діалогу як конкретного шляху реалізації миротворчості. Соціальне вчення Вселенської патріархії, запропоноване у 2020 році, має усі ознаки переходу до поміркованого ліберального та постліберального мислення.

Впервые осуществлен целостный анализ особенностей современного социального учения Константинопольского патриархата. Выяснено, что социальная доктрина Церкви прошла значительную эволюцию. Выявлено, что изначально главными ценностями, которые предлагались обществу, были общее благо, справедливость и солидарность. Осознание достоинства личности как главной ценности привело к трансформации социального учения. Вселенский патриархат в 2020 году предложил обновленную социальную доктрину, в центре которой находится достоинство человеческой личности. Интерпретации ценностей прав и достоинства личности могут реализовываться по двум основным путям: отстаивании свободы и прав личности на собственную идентичность на либеральных позициях и традиционалистские спекуляции на основе манипуляций коллективизмом. Понимание самоценности семьи способствует богословской легитимизации автономии семейной жизни от вмешательства извне, даже со стороны церковных авторитетов. В защиту морально-правового порядка в целом и идей абсолютного достоинства личности в частности направлена критика тенденций современного глобализирующегося капитализма к превращению труда в товар, унижение работников редукцией их личности только к полезным для рынка функций труда и потребления. Преодоление жадности как личной и коллективной страсти требует радикального обновления культуры и жизненныго мира человека, принятие элементов аскетического и евхаристического этоса. Постулируется, что общение человечества между собой как единой общности имеет как пример созданный мир как пространство для общения. Мир не может служить исключительно тем, кто имеет иерархическую, политическую и экономическую власть в социуме. Целостность всего человечества во всем миру – вот настоящий хозяин и настоящий дом. Индивидуализм и коллективизм должны быть изменены персонализмом и коммунитаризмом. Радикальные миротворческие принципы социального учения Вселенского патриархата проявляются в выведении императива об обязательном участии в миростроительстве из видения человека как призванного к богообщению. Как имеющая опыт богообщения, личность уже в сегодняшнем состоянии христиан фактически имеет свойство святости. И уже на основе призвания жить как святые для христиан само собой считается главной чертой их идентичности миротворчество. Характерными для сегодняшнего дня является подчеркивание значения диалога как конкретного пути реализации миротворчества. Социальное учение Вселенской патриархии, предложенное в 2020 году, наделено всеми признаками перехода к умеренному либеральному и постлиберальному мышлению.

For the first time, the peculiarities of the modern social doctrine of the Patriarchate of Constantinople have been comprehensively studied. The Church's social doctrine has been found to have evolved significantly. It was found that initially the main values offered to society were the common good, justice and solidarity. Awareness of the dignity of the individual as a core value has led to the transformation of social doctrine. In 2020, the Ecumenical Patriarchate proposed a renewed social doctrine, at the center of which is the dignity of the human person. Interpretations of the values of individual rights and dignity can be realized in two main ways: defending freedom and individual rights to one's own identity in liberal positions and traditionalist speculation based on manipulations of collectivism. Understanding the self-worth of the family contributes to the theological legitimization of the autonomy of family life from outside interference, even by church authorities. Criticism of the tendencies of modern globalized capitalism to transform labor into a commodity, to humiliate workers by reducing their personality only to the functions of labor and consumption useful for the market, is aimed at defending the moral and legal order in general and the ideas of absolute dignity of the individual in particular. Individualism and collectivism must be replaced by personalism and communitarianism. The radical peacemaking principles of the social doctrine of the Ecumenical Patriarchate are manifested in the derivation of the imperative of compulsory participation in peacebuilding from the vision of man as called to communion with God. A person who has the experience of communion with God already in the present state of Christians actually has the property of holiness. And already on the basis of the vocation to live as saints for Christians, peacekeeping is considered to be the main feature of their identity. It is characteristic of today to emphasize the importance of dialogue as a specific way of peacekeeping. The social doctrine of the Ecumenical Patriarchate, proposed in 2020, has all the hallmarks of a transition to moderate liberal and post-liberal thinking.