Стаття присвячена проблемі створення в системі освіти напряму, який опікуватиметься освітою людей поважного віку. Спираючись на реалії демографічної та соціальної ситуації в країні, а саме: зростання міграційних процесів, зменшення кількості працездатного населення і водночас збільшення кількості людей пенсійного віку, автор обґрунтовує необхідність розбудови освітньої підструктури для людей поважного віку. Наголошується на необхідності розгляду цієї проблеми в суто освітянській парадигмі, адже посилаючись на те, що освітою людей поважного віку мають займатися територіальні центри соціальної допомоги, впроваджуючи таку форму соціально-освітньої послуги, як університет третього віку, система освіти самоусунулася від вирішення важливої для країни проблеми. Підтримуючи загалом таку форму роботи, як університет третього віку, автор наголошує на необхідності вивчення та узагальнення набутого практичного досвіду цими організаціями, які створені та діють на волонтерських засадах при бібліотеках, університетах, територіальних центрах соціальної допомоги, церковних установах тощо, і потребують створення єдиного координуючого центру, який здатен корегувати і спрямовувати означену діяльність. У статті порушується питання освітянської структури, яка, маючи структурні підрозділи в громадах, здатна за умови належної державної підтримки підняти цей пласт роботи на належний рівень у науковому, організаційному, методичному планах. Акцентовано на конкретних першочергових завданнях, які мають вирішити освітяни, і це насамперед зміна психології суспільства й самих людей поважного віку щодо виходу на пенсію, тобто слід змінити стереотипне сприйняття старості, яке склалося в суспільстві. У дослідженні були використані теоретичні методи аналізу, синтезу, аналогії, а також емпіричні методи спостереження та вивчення продуктів діяльності. Отримані результати вказують на необхідність більш ретельного розгляду проблеми освіти людей поважного віку в освітянській сфері. Проведена робота дає підстави стверджувати належність ставлення в суспільстві до людини поважного віку як до соціальної цінності та наявність у країні можливостей подальшого розвитку соціальної активності згаданої категорії населення.
The article is devoted to the problem of creating a direction in the education system that will take care of the education of elderly people. Based on the realities of the demographic and social situation in the country, namely, the growth of migration processes, reducing the working population, and at the same time, increasing the number of people of retirement age, the author justifies the need to develop an educational substructure for the elderly. The need to consider this problem in a purely educational paradigm is emphasized. The education system has removed itself from solving an important problem for the country referring to the fact that the education of people of respectable age should be engaged in territorial centers of social assistance, introducing such a form of social and educational services as the University of the Third Age. Endorsing, in general, such a form of work as the University of the Third Age, the author emphasizes the need to study and summarize the practical experience of these organizations, which are created and operate on the basis of volunteer activity, libraries, universities, local social welfare centers, churches, etc., and require the creation of a single coordination center, which is able to adjust and direct these activities. The article raises the question of the educational structure, which has structural units in the communities, able to raise this layer of work to the appropriate scientific, organizational, methodological level with state support. The article focuses on specific priorities that educators must solve. This is, first of all, a change in the psychology of society, and the people of respectable age in relation to retirement, a change in the stereotypical perception of old age that has developed in society. In the study, we used theoretical methods of analysis, synthesis, analogy, as well as empirical methods of observation and study of products of activity. The obtained results indicate the need for more careful consideration of the problem of education of people of respectable age in the field of education. The work accomplished gives rises to assert the dependence of the attitude in society to a person of respectable age as a social value, and the availability in the country of opportunities for further development, social activity of this category of the population.
