Метою статті є залучення до наукового обігу даних різноманітних джерел, що свідчать про факти поширення фальшивомонетництва в російських установах виконання покарань на території України в ХІХ – на початку ХХ ст. Автор робить спробу пояснити причини, що зумовили можливість продовження ув’язненими фальшивомонетниками своєї злочинної діяльності за ґратами, уже під час відбування терміну покарання. Методологія дослідження – наукові принципи об’єктивності, історизму, методи аналізу, синтезу, проблемно-історичний та історико-генетичний метод. У процесі дослідження використовується теоретико-методологічний апарат, розроблений
В. Орликом та С. Орлик. Наукова новизна. Як свідчать наведені у статті факти, не завжди викриття, засудження та ув’язнення за фальшивомонетництво ставало чинником припинення протизаконної діяльності осіб. Траплялися випадки, коли злочинці продовжували ремесло навіть за стінами в’язниць. Суворий режим утримання та обмеження, що побутував у пенітенціарних установах, не сприяв налагодженню скільки-небудь значних масштабів фальшування грошей. Відомі лише спорадичні, поодинокі випадки виготовлення фальшивих монет за зразками російсько-польських і російських срібних номіналів із використанням саморобних ливарних форм і свинцю. Висновки. У всіх випадках виготовлення підробок стало можливим за сприяння, а часом і активної співучасті наглядачів пенітенціарних установ. Останні не лише забезпечували прикриття діяльності фальшивомонетників на території в’язниць, але й постачали їм матеріали для виробництва підробок. При цьому, головною мотивацією для тюремників було отримання фінансової вигоди від збуту підроблених грошей. Поза тим, обсяги фальшування та суми потенційних і реальних збитків, завданих фальсифікаторами фінансовим інтересам держави, непорівнянні з особистими негативними наслідками для фальшивомонетників та їхніх покровителів із персоналу місць ув’язнення. Автор висловлює припущення, що поширення серед монетних фальшивок на Правобережній Україні в першій половині ХІХ ст. монет саме Царства Польського, зокрема номіналом 2 злотих/30 копійок, пояснюється поширеністю цих монетних типів у грошовому обігу на територіях Волині, Поділля та Київщини. Вочевидь, що залучені до науковоно обігу факти щодо викриття діяльності фальшивомонетників у пенітенціарних установах на території українських губерній Російської імперії у ХІХ – на початку ХХ ст. є не повними, а сама проблема потребує подальших досліджень.
The purpose of the article is to involve the scientific circulation of data from various sources that indicate the spread of counterfeiting in Russian penitentiaries in Ukraine in the XIX - early XX centuries. The author tries to explain the reasons that led to the possibility of imprisoned counterfeiters to continue their criminal activities behind bars, already while serving their sentences. Research methodology – scientific principles of objectivity, historicism, methods of analysis, synthesis, problem-historical and historical-genetic method. There are a theoretical and methodological apparatus developed by V. Orlyk and S. Orlyk. Scientific novelty. According to the facts set out in the article, exposure, conviction and imprisonment for falsification of facts were not always a factor in stopping the illegal activities of these persons. There were cases when criminals continued to practice this craft even outside the prison walls. The strict detention regime and restrictions existed in penitentiaries did not contribute to the establishment of any significant scale of counterfeiting. We know only sporadic, isolated cases of making counterfeit coins on the samples of Russian-Polish and Russian silver denominations using homemade moulds and lead. Conclusions. In all cases, the production of counterfeits became possible with the assistance and sometimes with the active participation of penitentiary supervisors. The latter not only covered up the activities of counterfeiters in prisons but also supplied them with materials for the production of counterfeits. At the same time, the main motivation for the prisoners was to receive financial benefits from the sale of counterfeit money. Besides, the amount of counterfeiting and the amount of potential and actual damage caused by counterfeiters to the financial interests of the state do not compare with the personal negative consequences for counterfeiters and their patrons of prison staff. The author suggests that the spread of coin counterfeits in the Right Bank Ukraine in the first half of the nineteenth century. It is the coins of the Kingdom of Poland, in particular, the denomination of 2 zlotys / 30 kopecks, that are explained by the prevalence of these coin types in money circulation in the territories of Volhynia, Podillya and Kyiv Region. It is obvious that the facts concerning the exposure of counterfeiters in penitentiary institutions on the territory of the Ukrainian provinces of the Russian Empire in the XIX - early XX centuries are involved in scientific circulation are far from complete, and the problem itself needs further research.
