У статті досліджено євроспектицизм як критичне, скептичне ставлення до Євросоюзу, процесів політичної та економічної інтеграції країн Європи та загальноєвропейської політики. Зазначено, що виникнення євроскептицизму є логічним явищем у демократичних суспільствах, адже воно демонструє наскільки та чи інша нація готова приймати чи протистояти різним глобальним катаклізмам, утворенням і викликам. Перед європейськими державами на початку 1950–х рр. постав виклик створення нового типу міжнародної організації, яка передбачала вельми тісні стосунки між її членами. Проаналізовано, що євроскептицизм як ідеологічна течія розвинена в багатьох європейських країнах, більшість науковців зараховують походження терміну саме Великобританії, оскільки тут склалися особливі умови для його виникнення та розвитку в через особливе становище країни в Європі та скептичне ставлення до процесу інтеграції. У перших дослідженнях євроскептицизм визначався лише як недостатня підтримка подальшого процесу європейської інтеграції. Надалі це явище стали описувати як повну або часткову опозицію процесу інтеграції. Сьогодні ж євроскептицизм охоплює всі політичні сили, які не підтримують європейську ідею або її інституційне втілення. Доведено, що через відсутності єдиного погляду на проблему й термінологію до сьогодні не вдалося виробити загальноприйняту теорію євроскептицизму. Найчастіше науковці дотримуються концепції британських політологів П. Таггарта, А. Щербяка, які ділять єврокритиків на помірних та радикальних. Перші виступають проти певних політичних заходів та інституційних аспектів інтеграції, водночас не сумніваються в ідеї єдиної Європи. Другі ж представляють принципову опозицію проекту європейської інтеграції та ратують за вихід своїх країн з ЄС. У висновку зазначено, що євроскептицизм вільна течія європейських держав або різновид європейського регіоналізму, прихильниками якого можуть бути представники найрізноманітніших політико-ідеологічних течій. Прихильники євроскептицизму побоюються втрати національного суверенітету їх держав, а тому виступають з позицій підтримки національних держав. Цілі у євроскептиків з різних країн теж значно різняться: одні домагаються виходу своїх держав з ЄС або єврозони, інші – реформування союзу, залишаючись його повноправним членом.
The article explores Euroscepticism as public’s critical, skeptical attitude towards the European Union, the processes of political and economic integration of European countries and European-wide politics. It is noted that the emergence of Euroscepticism is a logical phenomenon in democratic societies since it demonstrates how much a nation is ready to accept or resist various global cataclysms, entities and challenges. In the early 1950s European states are challenged to create a new type of international organization to involve very close relations between its members. It has been analyzed that Euroscepticism as an ideological trend has been developed in many European countries. In the first studies Euroscepticism is defined only as insufficient support for the further process of European integration. In the future, the phenomenon is described as total or partial opposition to the integration process. Nowadays Euroscepticism encompasses all political forces that do not support the European idea or its institutional embodiment.
It is proved that the conventional theory of Euroscepticism has not been able to be developed to date due to the lack of a unified view of the problem and terminology. Most often scholars adhere to the concept of British political scientists P. Taggart and A. Shcherbiak dividing all Eurocritics into moderate or radical ones. The former are opposed to certain policy measures and institutional aspects of integration, without questioning the idea of a united Europe. The latter is in principle opposition to the project of European integration and they are in favor of their countries leaving the EU.
The conclusion states that Euroscepticism is free flow of European states or a kind of European regionalism supported by representatives of various political and ideological trends. Proponents of Euroscepticism fear the loss of national sovereignty of their states and therefore stand in support of nation states and their sovereignty. The Eurosceptics goals from different countries are also significantly different: some seek the exit of their countries from the EU or the eurozone, others are in favor of the Union reform but remaining its full member.
