Поняття академічної доброчесності виконує місію своєрідного ферменту-каталізатора системних соціальних змін – не єдиного, але одного з надзвичайно важливих у сучасному суспільстві, яке є водночас і суспільством знань, інформаційним суспільством, і суспільством ризику. Якщо правильне розуміння академічної доброчесності може надати усім нам багато користі, то його кривотлумачення і навіть неточна інтерпретація можуть призвести і уже призводять до соціально небажаних наслідків. Ми пропонуємо академічну доброчесність (особливо враховуючи її специфічне витлумачення в Україні) розглядати як інтегральну характеристику, ядром якої є певна моральна цілісність особистості як послідовність у дотриманні власних принципів, а необхідними, атрибутивними її наслідками-характеристиками є гідність людини, яка прагне віднайти істину завдяки знанням, а також перформативність, віртуозність у досягненні цієї мети, досконале володіння знаннями, а на цій основі – практичну успішність, досягнення прагматичної загостреності істини.
Єдиний надійний шлях утвердження академічної доброчесності – це повноцінне функціонування основних академічних закладів: університетів, науково-дослідних інститутів, академій. Саме академічні заклади мають здійснювати ті непомітні, але постійні і настійливі «поштовхи» (згідно термінології Річарда Талера), своєрідні м’які, але недвозначні підштовхування кожного, хто починає займатися академічними справами, у напрямі до підтримки академічних цінностей – починаючи із середньої школи, щонайменше із спеціалізованих її закладів, таких як ліцеї та гімназії. Саме у цьому у кінцевому рахунку виявляється сенс та інституційне призначення академічної доброчесності – у збереженні і просуванні академічних цінностей. Успіх інституційного захисту академічної доброчесності є критично залежним від вдалої концептуалізації функціонування цих інститутів, тоб-то передусім – досягнення чіткої визначеності з базовими поняттями, які застосовуються у такій концептуалізації. Поняття академічної доброчесності має отримувати постійну нову концептуалізацію, а тому недосконале нинішнє його застосування більшістю учасників боротьби за дотримання академічної доброчесності в Україні не є критичним – критичним є наявність або відсутність бажання кожного з них удосконалювати власне розуміння академічної доброчесності, а не догматично зупинятися на його частковому витлумаченні, яке саме внаслідок цієї неповноти неминуче веде до хибного його практичного використання.
Понятие академической добродетели выполняет миссию своеобразного фермента-катализатора системных социальных изменений – не единственного, но одного из важнейших в современном обществе, которое является одновременно и обществом знаний, информационным обществом и обществом риска. Если правильное понимание академической добродетели может предоставить всем нам много пользы, то его ошибочное понимание и даже неточная интерпретация может привести и уже приводит к социально нежелательным последствиям. Мы предлагаем рассматривать академическую добродетель (особенно учитывая ее специфическое истолкование в Украине) как интегральную характеристику, ядром которой является определенная моральная целостность личности как ее приверженность к соблюдению собственных принципов, а необходимыми, атрибутивными последствиями-характеристиками являются достоинство человека, стремящегося найти истину благодаря знаниям, а также перформативность, виртуозность в достижении этой
цели, совершенное владение знаниями, а на этой основе – практическую успешность, достижение прагматической заостренности истины. Единственный надежный путь утверждения академической добродетели – это полноценное функционирование академических заведений:
университетов, научно-исследовательских институтов, академий. Именно академические учреждения должны осуществлять те незаметные, но постоянные и настойчивые «толчки» (согласно терминологии Ричарда Талера), своеобразные мягкие, но недвусмысленные подталкивания каждого, кто начинает заниматься академическими делами, в направлении поддержки академических ценностей. Именно в этом в конечном счете заключается смысл и институциональное назначение академической добродетели – в сохранении и продвижении академических ценностей.
Успех институциональной защиты академической добродетели является критически зависимым от удачной концептуализации функционирования этих институтов, то есть прежде всего – достижения четкой определенности с базовыми понятиями, которые применяются в такой концептуализации. Понятие академической добродетели должно получать постоянную
новую концептуализацию, а потому несовершенное нынешнее его применение большинством участников борьбы за соблюдение академической добродетели в Украине не является критическим – критическим является
наличие или отсутствие желания каждого из них совершенствовать свое понимание академической добродетели, а не догматически останавливаться на его частичном толковании, какое именно вследствие этой неполноты неизбежно ведет к ошибочному его практическому использованию.
The notion of academic integrity fulfills the mission of a peculiar enzyme-catalyst of systemic social changes - not the only one, but one of the most important in modern society, which is at the same time a society of knowledge, an information society and a society of risk. If the correct understanding of academic integrity can
provide us with a lot of benefits, then its misunderstanding and even inaccurate interpretations can lead and already lead to socially undesirable consequences. We propose to understand academic integrity (especially considering its specific interpretation in Ukraine) as an integral characteristic, the core of which is
a certain moral integrity of a person as his/her commitment in keeping its own principles, and its necessary, attributive consequences-characteristics is the dignity of a person who seeks to find the truth through knowledge, and also performative excellence, virtuosity in achieving this goal, perfect knowledge management, and on this basis – practical achievement, pragmatic focus on the truth. The only reliable way of asserting academic integrity is the full dimension functioning of academic institutions: universities, research institutes, academies. Academic establishments should carry out those invisible but constant and persistent “nudges» (according to Richard R. Thaler’s terminology), peculiar soft, but unambiguous pushes for everyone who begins to engage in academic affairs, toward a support of academic values. It is in this ultimate sense that the institutional purpose of academic integrity is to preserve and promote academic values. The success of the institutional protection of academic integrity is critically dependent on the successful conceptualization of the functioning of these institu-tions, that is, first of all, the achievement of a clear certainty with the basic concepts used in such conceptualization. The concept of academic integrity should receive a constant new conceptualizations, and therefore the imperfect current application by most participants in the struggle for academic integrity in Ukraine is not critical - the presence or absence of desire of each of them to improve their
own understanding of academic integrity is critical, rather than dogmatically stopping on its partial interpretation that precisely because of this incompleteness inevitably leads to its practical misuse.
