До наукової дискусії пропонується поняття «меморіальна пропаганда». Цей феномен
може тлумачиться двояко: 1) як одностороннє нав’язування та часте повторення
безальтернативної версії минулого; 2) як можливість політичних акторів репрезентувати
власні версії вибраних історичних сюжетів. Його актуалізацію пов’язано з дослідженням у
сучасній політології та загалом соціально-гуманітарних науках популізму, дезінформації,
пост-правдивих обставин політики, політики пам’яті тощо. Підкреслюється принципова
властивість цього різновиду пропаганди, за якого на широкий загал виносяться не орієнтири
майбутнього розвитку, а конкретні інтерпретації минулого та заклики до боротьби за
відповідні смисли. Висловлюється застереження, що цілеспрямоване поширення вибіркової
інформації про минуле потенційно може формувати наперед визначені моделі політичної
поведінки, (дез)інтегрувати сталі суспільно-політичні спільноти, загрожувати цілісності
держав. Втім центральною проблемою визначено не саме пропагування минулого, але
виключна зосередженість політиків на цій діяльності. Така ситуація може свідчити про
згортання демократичних засад політики.
На основі аналізу чинного законодавства України висунуто припущення, що саме
історична тематика складає важливу частину офіційної (контр)пропаганди особливо в
останні роки, водночас головна увага держави зосереджена саме на протидії ворожій
меморіальній пропаганді, а не власній стратегії пропагування.
A new controversial concept of “memorial propaganda” is proposed. There are two ways to
understand it: 1) as one-sided and often repeated version of the history; 2) as a possibility of
political actors to representative distinct historical themes. Its actualization is connected with
modern research of populism, disinformation, post-truth, memory policy, etc. (as the new terms of
political science and other social and humanitarian sciences). The fundamental difference of this
kind of propaganda was investigated. The memorial propaganda is not about the future of social or
political development, but it’s about interpretations of the past and calls for struggle for these
meanings. Special attention was paid to the threats of the memorial propaganda: the predetermined
models of political behavior, disintegration of socio-political communities. Studying the central
problem of the memorial propaganda − isn’t the promotion of the past, but the exclusive focus of
the politicians on this activity. Such situation may be an indicator of the taste of democracy.
Analyzing the current legislation of Ukraine gave the possibility to conclude that the
historical theme is an important part of official propaganda, especially in recent years. The main
state’s focus is the counteracting the hostile memorial propaganda, rather than its own propaganda
strategy.
