Автор вважає, що у 1940-х роках радянська влада здійснила спробу відшукати
«міф заснування» поза «київською спадщиною». Втім, необхідність збереження ідеї Москви як центру «збирання земель» змусила її повернутися до визнання джерелом російської держави Київської Русі. У працях радянських істориків відповідного Русь постає центром «давньоруської народності», колискою «трьох братніх народів».
Таким чином, у 1940-х роках «міф заснування» російської, а відтак – й радянської,
держави тісно пов’язаний з «київською спадщиною», що знайшло своє ідеологічне
відображення у святкуванні «300-річчя возз’єднання України та Росії» у 1954 році.
Концепція «одного народу» (росіян та українців) залишається ідеологічним стрижнем російської політики стосовно України.
The author believes that in the 1940s the Soviet authorities made an
attempt to find a «Founding Myth» outside the «Kyivan Heritage». However, the need to preserve the idea of Moscow as the center of «Gathering of the lands» forced her to return to the recognition of the source of the Russian state the Kyivan Rus’. In the writings of Soviet historians of the corresponding period, Rus’ – the center of «Old-Rus’ nationality», a cradle of «three fraternal peoples». Thus, in the 1940s the «Founding Myth» of Russian, and therefore Soviet state, was closely linked to the «Kyivan Heritage», which was reflected in the celebration of the «300th anniversary of the reunification of Ukraine and Russia» in 1954. The concept of «one people» (Russians and Ukrainians) remains an ideological pillar of Russian policy towards Ukraine.
