У статті розглянуто суть поняття “соціальна взаємодія” як педагогічної категорії.
Проаналізовано генезис складових поняття “взаємодія”. Визначено головні підходи до
розуміння суті і змісту взаємодії у філософському, соціальному, психологічному та
педагогічному аспектах. Простежено основні аспекти, у яких поняття взаємодії
розглядається у руслі психологічних досліджень. Розглянуто становлення наукових підходів до
розуміння поняття “соціальна взаємодія” у історії педагогічних досліджень. Підкреслено, що
зміст взаємодії сучасні педагоги пов’язують зі спілкуванням в різних сферах життя,
результатом спільної діяльності, розвитком “діалогу” між сторонами взаємодії, конкретними
вміннями діяти в різних ситуаціях, співпрацею з іншими людьми з урахуванням їх психічних і
культурних особливостей, здатністю до оцінки дій і вчинків інших людей, рефлексій і
самокритичністю діяльності в професійній сфері. На основі здійсненого огляду різноманітних
точок зору педагогів на розуміння соціальної взаємодії конкретизовано цей феномен як безпосередні або опосередковані взаємопов’язані і взаємозумовлені дії двох і більше суб’єктів,
спрямовані на вирішення завдань, що визначаються потребами в збагаченні знань і досвіду,
обміні інформацією та цінностями, здійсненні спільної діяльності та рефлексії з їх
перетворення. Виділено загальні ознаки, що відображають суть даного поняття:
цілеспрямованість дій суб’єктів, їх взаємний зв’язок і взаємну зумовленість, прагнення до
досягнення результату як продукту взаємодії.
The essence of the concept “social interaction” as a pedagogical category is regarded in the
article. The genesis of components of the concept “interaction” is analyzed. The main approaches to
the understanding the essence and the content of interaction in philosophical, social, psychological and
pedagogical aspects is determined. The main aspects in which the concept of interaction is considered
in the mainstream of psychological researches are traced. The establishment of scientific approaches
to the understanding of the concept of “social interaction” in the history of educational research is
considered. The content of the interaction of modern pedagogues linked with communication in
different spheres of life, the result of the joint activity, the development of a “dialogue” between the
interaction of the parties, the particular skills to act in different situations, cooperation with other
people in accordance with their psychical and cultural features, the capacity for evaluation actions and
deeds of other people, reflection and self-criticism in the professional field of activity is emphasized.
Based on the performed review of the various points of educators on the understanding of this
phenomenon, social interaction is concretized as a directly or indirectly interconnected and
interdepended actions of two or more subjects aimed at solving challenges that are determine by the
need of knowledge and experience enrichment, exchange of information and values, implementation of
joint activities and reflection on their conversion.
Common features reflecting the essence of this concept are allocated: purposefulness of the
action of subjects and their interrelation and interconditionality, commitment to achieve the result as a
reaction product.
