Нова архітектоніка планетарного світу з’являється у ході опанування світовою спільнотою смислогенезу. Тобто опанування енергоінформаційного потоку Семантичного Всесвіту, коли спочатку пересічна особистість суб’єктивує його у процеси навчання і самоосвіти, а потім, шляхом входження у комунікаційну взаємодію з іншими учасниками культурно-історичного процесу, створює комунікаційні канали і наповнює їх смислами. Тим самим влаштовує планетарний локалізований колообіг смислів. Так виникає мережева структура, що знаходиться в основі суспільства і від якої походить його назва – мережеве суспільство.
The new architectonics of the planetary world appears during the mastery of the world community by the psychological sense-the flow of the Semantic Universe. Initially the average person subjectivates it in the process of learning and self-education, and then by communicating with other participants in the cultural-historical process, it creates communication channels and fills them with the meanings and thereby arranges the planetary localized circle of meanings. So there is a network structure that is at the heart of society and from which its name comes from the network society.
