Стаття присвячена дослідженню формування російської імперської національної політики щодо поляків, зокрема, етнічній політиці Російської імперії. Виявлено, що окреслення засад етнічної політики Росії щодо польського народу відбулося наприкінці XVIII cm., після поділу Речі Посполитої. Виокремлення поляків в окрему етнічну категорію серед поневолених народів вилилося в упереджене і політично вмотивоване ставлення Російської імперії до поляків, ще більше загострене після російської кампанії Наполеона й участі в ній польських вояків. Етнічна політика Росії - завойовницька, уніфікаційна, асиміляторська і русифікаторська по суті, характеризувалася посиленими репресіями, суворими покараннями, системними утисками і обмеженнями національно-культурного життя. Етапи національно-визвольних змагань поляків, зокрема повстання 1830 р. та 1863 р., трелюються з посиленням антипольської політики Російської імперії після їх придушення, а її нам ’якшення - з періодами ослаблення імперії.
The article is devoted to the study of the formation of the Russian imperial national policy towards the Poles, in particular, the ethnic policy of the Russian Empire. It was discovered that the outline of the principles of the ethnic policy of Russia towards the Polish people took place at the end of the eighteenth century, after the separation of the Commonwealth. The isolation of the Poles into a separate ethnic group among the enslaved peoples resulted in a biased and politically motivated attitude of the Russian Empire to the Poles, further exacerbated by the Russian campaign of Napoleon and the participation of Polish soldiers in it The ethnic policy of Russia - an aggressive, unifying, assimilational, and Russificationist, in essence, was characterized by intensified repressions, severe punishments, systemic harassment and constraints. Events of the early twentieth century in Poland, the failure of the traditional imperial policy of Russia, aimed at the institutional, legal, territorial, and national-cultural unification of the Poles.
