Стаття присвячена філософсько-антропологічному переосмисленню концепту
суб’єктивності. На матеріалі творчості французького філософа Еманюеля Левінаса, а саме – на
основі аналізу його сюжету про інакшість в структурі Я, розкривається проблема неєдності
людської самості, або її “розщепленості”. Через зіставлення психоаналітичного (З. Фройд,
Ж. Лакан, Ж. Дерида) та етичного дискурсів (Й. Ґ. Фіхте, Е. Левінас, П. Рикер) з’ясовується зв’язок
між вихідною неєдністю суб’єкта і його самоздобуттям в позиції.
The article is devoted to the philosophical and anthropological rethinking of the concept of
subjectivity. Exploring Emmanuel Levinas’s philosophy, namely, analyzing his theme about the otherness in
the very structure of I, it is revealed the problem of non-unity of human self, or its “split”. Based on the
comparison of psychoanalytic (Z. Freud, J. Lacan, J. Derrida) and ethical (J. G. Fichte, E. Levinas,
P. Ricoeur) discourses, it is turned out a connection between initial non-unity of the subject and its selfpossessing
in position.
