Аксіологія релігійно-освітнього дискурсу

Abstract

У дисертації вперше у вітчизняному релігієзнавстві проведено комплексне дослідження аксіологічної природи релігійно-освітнього дискурсу в умовах глобалізації й інформаційної революції, а також виявлено основні проблеми взаємодії освіти і релігії в сучасному освітньому просторі України. Розкрито, що система цінностей входить в ядро особистості й виступає як світоглядна основа всіх сфер і аспектів її життєдіяльності, включаючи релігійну та освітню. Проблема морального, духовному розвитку особистості, вибору системи цінностей є особливо актуальною в епоху глобалізації. Перед релігією й освітою важливою метою є формування ієрархії цінностей, яка впливає передусім на моделі поведінки особистості та її життєвий вибір. Ієрархія цінностей трактується як специфіка свідомості, в рамках якої формується особистість. Доведено, що у дослідженні аксіології релігії та освіти варто використати такі методологічні підходи: християнський персоналізм, який представляє собою поглиблену рефлексію над інтегральною концепцією людської особи, її цінністю; феноменологічну концепцію «аксіологічного Я» (Ю.Тішнер), яка відстоює непроминальну, важливу цінність особи як такої, а переживання власного Я як певної цінності (aksjos) вважає найбільш основоположним досвідом, з якого можна «вивести» інші Я. Представлено основні моделі взаємодії релігії й освіти протягом історії людства та їхні базові аксіологічні системи. Обґрунтовано необхідність формування аксіологічних засад релігійно- освітнього дискурсу на базових принципах міжрелігійного діалогу, консенсусу й толерантності. Основою міжконфесійного діалогу має бути людиноцентризм як провідна цінність сучасного релігійно-освітнього дискурсу, що виражається у вдосконаленні людини, розвитку її духовних якостей, моральних чеснот. Висвітлено проекологічне виховання в узагальнюючій концепції ecologia humana, що є спробою універсального схоплення широких проблем екології та життя людини. У сучасних умовах релігійно-освітній дискурс має бути спрямованим на поширення універсальних гуманістичних цінностей, навиків міжкультурної комунікації, поваги до «іншого». Дієвий міжрелігійний діалог повинен виховуватися на основі аксіологічних парадигм толерантності, любові, поваги. Пропагування гуманістичних цінностей у релігійно-освітньому дискурсі допомагає самопізнанню та баченню «аксіологічного Я» іншої людини.

В диссертации впервые в отечественном религиоведении проведено комплексное исследование аксиологической природы религиозно-образовательного дискурса в условиях глобализации и информационной революции, а также выявлены основные проблемы взаимодействия образования и религии в современном образовательном пространстве Украины. Раскрыто, что система ценностей входит в ядро личности и выступает как мировоззренческая основа всех сфер и аспектов ее жизнедеятельности, включая религиозную и образовательную. Проблема нравственного, духовного развития личности, выбора системы ценностей является особенно актуальной в эпоху глобализации. Перед религией и образованием важной целью является формирование иерархии ценностей, которая влияет прежде всего на модели поведения личности и ее жизненный выбор. Иерархия ценностей трактуется как специфика сознания, в рамках которой формируется личность. Трансформируясь в ценностную ориентацию, аксиологическая иерархия выражается важнейшими структурными элементами сознания личности сквозь призму переживаний, утвержденных опытом. Доказано, что в исследовании аксиологии религии и образования следует использовать такие методологические подходы: христианский персонализм, представляющий собой углубленную рефлексию над интегральной концепцией человеческой личности, ее ценности; феноменологическую концепцию «аксиологического Я» (Ю.Тишнер), которая отстаивает непреходящую, важную ценность человека как такового, а переживания собственного Я как определенной ценности (aksjos) считает наиболее основополагающим опытом, из которого можно «вывести» другие Я. Представлены основные модели взаимодействия религии и образования на протяжении истории человечества и их базовые аксиологические системы. Возникновение религиозно-образовательного дискурса в обществе Древней Индии определялось утверждением религиозной идеологии как ключевого фактора воспитания и обучения на основании принципов брахманизма. В Древнем Китае основной вопрос религиозно-образовательного дискурса, на основе философской системы Конфуция, характеризуется стремлением сохранения традиций, обеспечивающих гуманную и справедливую жизнь общества и государства. В античности образованность почиталась как необходимый признак достойного гражданина, морально развитой личности. Главным для Сократа было знание, направленное на нравственное самосовершенствование человека. Римский дисциплинарный утилитаризм в образовании порождает классическое качество школьного познания в виде диктатуры риторического дискурса. Апологеты христианства проповедовали идеалы взаимопомощи, духовной независимости, смирения, аскетизма. В настоящее время религия не тяготеет своим авторитарным характером, ее ценносные нормы становятся делом личного осознанного выбора человека. Обоснована необходимость формирования аксиологических основ религиозно- образовательного дискурса на базовых принципах межрелигиозного диалога, консенсуса и толерантности. Основой межконфессионального диалога должен быть человекоцентризм как ведущая ценность современного религиозно- образовательного дискурса, выражающийся в совершенствовании человека, развития его духовных качеств, нравственных свойств. Освещено проэкологическое воспитание в обобщающей концепции ecologia humana, что является попыткой универсального схватывания широких проблем экологии и жизни человека. В современных условиях религиозно-образовательный дискурс должен быть направленным на распространение универсальных гуманистических ценностей, навыков межкультурной коммуникации, уважения к «другому». Действенный межрелигиозный диалог должен воспитываться на основе аксиологических парадигм толерантности, любви, уважения. Пропагандирование гуманистических ценностей в религиозно-образовательном дискурсе помогает самопознанию и видению «аксиологического Я» другого человека.

This thesis, for the first time on a national scale in religious studies, carried out a comprehensive analysis of the axiological nature of religious and educational discourse in context of globalization and the information revolution and detected the main problems the interaction of education and religion in modern educational space of Ukraine. Reveals that the system of values included in the core of the personality and serves as the ideological basis of all areas and aspects of vital activity, including religious and educational. The problem of moral and spiritual development of the personality, the choice of values is especially relevant in the era of globalization. Before religion and education important goal is the formation of hierarchy of values that affects primarily on models of behaviors identity and life choices of personality. The hierarchy of values is treated as the specifics of consciousness in which identity is formed. It is proved that in the study of values and religious education should use the following methodological approaches. Christian personalism is a profound reflection on an integral concept human personality and its value. Tischner’s phenomenological conception of axiological I defends the everlasting, important values the personality as such, but the experience of own I as a certain value (aksjos) considers the most fundamental experience which can “derive” other I. The necessity formation of axiological bases of religious and educational discourse on the basic principles of interreligious dialogue, consensus and tolerance is substantiated. The basis for interconfessional dialogue must be humanocentrism as a leading value of contemporary religious and educational discourse, resulting in improving the human development of its spiritual qualities and moral virtues. The pro-ecological education in generalizing the concept ecologia humana, which is an attempt to universal problems for environment and human life is highlighted. The religious and educational discourse should be designed to spread universal humanistic values and intercultural communication skills, respect for the other in modern conditions. Effective inter-religious dialogue should be brought up on the basis of axiological paradigm of tolerance, love and respect. Promotion of humanistic values of religious and educational discourse helps self-knowledge and vision axiological I of another person.