Проаналізовано концепцію проповіді як прогресивного діалогу в розумінні сучасного євангельського руху Виникаючої церкви. Досліджено критику модерністського стилю комунікації, який базується на раціоналізмі й індивідуалізмі, монологічній вербальній формі викладання. Висвітлено «прогресивний діалог», що повинен орієнтуватися на розвиток взаємовідносин, залучати до пошуку істини всіх учасників спільноти й перетворювати Біблію зі збірника правил в авторитетного учасника спільноти. Розкрито нову модель проповідника, який, враховуючи фактор поетичності, повинен виступати не в статусі експерта, а в ролі духовного провідника, що веде людей до таємниці за допомогою запитань і діалогу.
The concept of preaching as a progressive dialogue in understanding of the modern evangelical movement of Emerging church is analyzed. The critique of modernist style of communication, which is based on rationalism and individualism, monologue verbal form of teaching are researched. The “progressive dialogue” that should focus on the development of the relationship, involve the search for truth all members of the community and transform the Bible from the collection of rules in
the authoritative member of the community are investigated. It is proposed a new model of preacher, which, given the factor of poetry should act as not an expert and as a spiritual leader, leading people to the mystery by using of questions and dialogue.
