Стаття присвячена дослідженню основних концепцій політичного протесту, що
пояснюють сутність та причини колективної непокори. Увага автора зосереджується на
теоріях колективної дії, ресурсної мобілізації, раціонального вибору, концепції нових
суспільних рухів, а також на психологічних теоріях та парадигмі ідентичності.
Аналізуються визначальні аспекти політичного протесту у розрізі цих концепцій. Автор
робить спробу визначити критерії успішності акцій протесту, акцентуючи увагу на їх
масовості, здатності мобілізувати ресурси та ідентифікувати себе з іншими учасниками
колективних дій шляхом широкої комунікації.
Статья посвящена исследованию основных концепций политического протеста,
которые объясняют сущность и причины коллективного неповиновения. Внимание автора
сосредотачивается на теориях коллективного действия, ресурсной мобилизации,
рационального выбора, концепции новых общественных движений а также на
психологических теориях и парадигме идентичности. Анализируются определяющие
аспекты политического протеста в разрезе этих концепций. Автор пытается определить
критерии успешности акций протеста, акцентируя внимание на их массовости, способности мобилизовать ресурсы и идентифицировать себя с другими участниками
коллективных действий путем широкой коммуникации.
The article investigates the basic concepts of political protest, to explain the nature and
causes of collective disobedience. Attention is focused on theories of collective action, resource
mobilization, rational choice, concept of new social movements, psychological theories and
paradigms of identity. Analyzes defining aspects of political protest in the context of these concepts.
The author attempts to define the criteria for success protests, focusing on their mass, ability to
mobilize resources and identify with other members of the collective action by a broad
communication.
