У статті йдеться про віру як вектор педагогічних
зусиль та смислове різночитання її церквою та
школою, про значущість віри для творення громадянського суспільства, укорінення толерантності,
розбудови особистісно-орінєнтованого навчання. Віра характеризується як
переконання, персоналізований світогляд, відправна точка життєдіяльних
зусиль, свідоме визнання людиною істинного на підставі переживання суб’єктивно значущого, як неодмінне доповнення до аргументації розуму. Загострюється увага на тлумаченні віри як довіри людини до себе, наявності в неї
сформованого власного закону смислової життєдіяльності. Означено питання,
які варті дискусії із приводу тлумачення віри як персоналізованого світогляду.
Висловлюються судження щодо започаткування релігійного сегменту педагогічною наукою освітньо-віросмислової траєкторії.
В статье идет речь о вере как векторе педагогических усилий и
смысловом разночтении веры церковью и школой, о значении веры для
создания гражданского общества, укоренения толерантности, личностно-ориентированного обучения. Вера характеризуется как убеждение,
персонализированное мировоззрение, отправная точка жизненных усилий, сознательное принятие человеком истинного на основе переживания субъективно-значимого, как обязательное дополнение к аргументации разума и т.д. Обращается внимание на толкование веры как доверия
человека к себе, наличия сформированного собственного закона
смысловой жизнедеятельности. Определяются вопросы, которые могут
быть предметом дискуссии о вере как персонализованном мировоззрении. Высказываются суждения о религиозном сегменте созидания
педагогической наукой образовательно веросмысловой траектории.
The faith as a vector of the pedagogical efforts and the semantic alternative
version of the faith in church’s a school’s interpretation, the significance of the
faith for civil society’s becoming, introduction of a tolerance, personal and oriented training were examined in the given paper. The faith is characterized as
conviction, personalized outlook, starting point of life efforts, conscious perception of true sense by person on the base of feeling of subjective and significant experience, as obligatory addition to mind’s argumentation etc. The faith’s
interpretation as a confidence of the person to him/herself, presences of created personal law of meaning vital activity are considered. The debatable questions about the faith as the personalized outlook are determined. The judgments
about religious segment of creation of educationally faith-meaning trajectory by
pedagogic science are formulated.