У статті розглянуто проблемно-змістовні
особливості функціонування закладів післядипломної педагогічної освіти в контексті
викликів глобалізації. Оцінка стану як проблемного актуалізує необхідність упровадження в актуальний дискурс
педагогічного співтовариства ідеї інноваційного розвитку післядипломної
освіти. У ситуації необхідності радикальної зміни суспільної думки про
образ педагога XXI століття розкрито методологічну вагомість і значення формування вчителя нового типу в закладах післядипломної освіти, що долають інерційний сценарій. Однак, напружений пошук шляху
між розвитком післядипломної освіти на основі екстенсивної, інерційної
парадигми, з одного боку, та інноваційної як нового освоєння сучасного
науково-теоретичного знання і технологій — з іншого, не «відміняє» ні
практичність навчання освітян у постдипломний період, ні теоретичну
рефлексію стосовно методологічної парадигми неперервної освіти. У цьому зв’язку автор пропонує в основу інноваційної концепції покласти синергетичну методологію, що активізує освітній потенціал. Окреслено нові
підходи до стратегії державної освітньої політики щодо реформування
закладів післядипломної педагогічної освіти.
В статье рассмотрены проблемно-содержательные особенности функционирования заведений последипломного педагогического образования
в контексте вызовов глобализации. Оценка состояния как проблемного актуализирует необходимость внедрения в актуальный дискурс педагогического сообщества идеи инновационного развития последипломного образования. В ситуации необходимости радикального изменения общественного
мнения об образе педагога XXI века раскрыто методологическое значение
формирования учителя нового типа в заведениях последипломного образования, преодолевающих инерционный сценарий. Однако, напряженный
поиск пути между развитием последипломного образования на основе
экстенсивной, инерционной парадигмы, с одной стороны, и инновационной как нового освоения современного теоретико-научного знания и технологий — с другой, не «отменяет» ни практичность обучения педагогов
в постдипломный период, ни теоретическую рефлексию относительно
методологической парадигмы непрерывного образования. В этой связи
автор предлагает в основу инновационной концепции положить синергетическую методологию, активизирующую образовательный потенциал.
Определены новые подходы к стратегии государственной образовательной
политики в отношении реформирования заведений последипломного педагогического образования.
The article deals with problematic and context features of functioning of
institutions of postgraduate pedagogical education in the context of globalization
challenges. An evaluation of the situation as problematic actualizes the need
to introduce ideas of innovative development of postgraduate education in the current discourse of the pedagogical community. In the situation of need for a
radical change in public opinion about the pedagogue's image of XXI century,
the methodological significance and importance of the development of a new
teacher's type in postgraduate educational institutions is revealed, overcoming the
inertia scenario. However, the intense search of a path between the development
of postgraduate education based on extensive, inertial paradigm, on the one
hand, and on innovative paradigm as a new mastering of modern theoretical
and scientific knowledge and technology — on the other, doesn’t "cancel"
neither the practicality of pedagogues' training in the postgraduate period nor
the theoretical reflection regarding the methodological paradigm of continuing
education. In this regard, the author offers to take synergetic methodology as a
basis for the innovative conception that activates an educational potential. New
approaches to the strategy of the state educational policy on the reformation of
the institutions of postgraduate education are determined.
