У статті досліджуються освітні
імплікації комунікативної філософії і
постметафізичного мислення Юргена Габермаса, видатного соціального
теоретика і філософа ХХ століття.
Здійснена спроба проаналізувати
можливості і деякий набутий у філософії досвід використання внеску
Габермаса в теорію навчання, яку розглядаємо як складову теоретичного обґрунтування принципів освіти. Розроблена Габермасом теоретична
концепція сучасного суспільства є методологічним фокусом виявлення,
локалізації та акцентуації найважливіших аспектів і проблем навчання
у складних контекстуальних переплетеннях соціуму. У статті розглядається специфіка розмаїтих процесів навчання: соціалізація і моральний розвиток індивіда, навчання у комунікативній дії, універсальним елементом якої є іллокутивна сила мовленнєвого акту, а також навчання в
процесі відтворення життєвого світу; розглядається соціальна еволюція
крізь призму навчальних процесів, зокрема “навчання у історії”, навчання
в демократичному процесі, в публічній сфері. Особлива увага приділена
університету як контексту формування критичного мислення і громадянської позиції.
В статье исследуются образовательные импликации коммуникативной философии и
постметафизического мышления Юргена Хабермаса, выдающегося социального теоретика и философа ХХ века. Сделана попытка проанализировать возможности и некоторые
уже состоявшиеся в философии опыты применения вклада Хабермаса в теорию обучения, которая рассматривается как часть теоретического обоснования принципов образования. Теоретическая концепция современного общества, разработанная Хабермасом,
является методологическим фокусом выявления, локализации и акцентуации наиболее
важных аспектов и проблем обучения в сложных контекстуальных переплетениях социума. В статье в качестве таких процессов рассматриваются обучение как социализация и
моральное развитие индивида, обучение в коммуникативном действии, универсальным
элементом которого является иллокутивная сила речевого акта, и обучение в воспроизводстве жизненного мира; рассматривается социальная эволюция сквозь призму обучающих процессов, в том числе «обучения у истории», а также обучение в демократическом
процессе, в частности, в публичной сфере. Особое внимание уделяется университету как
контексту обучения критическому мышлению и гражданской позиции.
Jurgen Habermas, a prominent social theorist and philosopher of the twentieth century,
educational implications of communicative philosophy and post-metaphysical thinking are
examined in the article. The author is analyzing the possibilities and some experiences of applying
Habermas contribution in learning theory that have already taken place in the philosophy. This
learning theory is considered as part of the theoretical study of the educational principles. The
theoretical concept of contemporary society, developed by Habermas, is a methodological focus
of detection, localization, and accentuation of the most important aspects and problems of
education in the complex contextual interweaving of society. The learning as socialization and
moral development of the individual, learning in communicative action, the universal element
of which is the illocutionary force of the speech act, and learning in reproduction of life world,
are consideredas such processesin the article; the social evolution is viewed through the prism
of the learning process, including «learning from history», as well as learning in the democratic
process, particularly, in the public sphere. Special attention is paid to the university as a context
of learning critical thinking and citizenship.
