Філософсько-релігієзнавчий аналіз осмислення феномену сакрального в традиційній та сучасній православній теології

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.11 - релігієзнавство. - Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова. - Київ, 2016. У дисертації вперше у вітчизняному релігієзнавстві запропоновано комплексний філософсько-релігієзнавчий аналіз тлумачення концепту святості у православній традиції. Встановлено, шо концепт святості в православній традиції в своєму поняттєвому ядрі має два полюси: святості ж обожнення та святості як ангелоподібності. Перший полюс походить від біблійної культури, другий - від античної філософії. У візантійській теології вони були синтезовані в межах єдиного концепту святості ідеального життя в Богові. Динамічний розвиток життя в Богові для людини можливий, згідно із більшістю авторів грецької патристики, через участь у сакраментальному житті церкви. Особливе значення надавалося в традиційній православній теології трьом головним таїнствам: хрещенню, що надає загальнолюдські властивості святості вірному, миропомазанню - особисті характерні риси святості, євхаристії, яка робить святого причетним до вічності. Загальною тенденцією для сучасної православної теології є поглиблена увага до святості як надприродного способу життя, що реалізується в ідеальній комунікації з Богом. Більшість сучасних православних богословів засобом здійснення комунікації з Богом вважають церковні таїнства, меншість - аскетично-містичну ісихастську практику.

Thesis for a Candidate Degree in Philosophy: specialty 09.00.11 - Religious Studies. - National Pedagogical Dragomanov University. - Kyiv, 2016. In the thesis for the first time in the national Religious Studies suggested a comprehensive philosophical and religious analysis of interpretation of the concept of sacred in the Orthodox tradition. It is established that the concept of sacred in the Orthodox tradition in its conceptual core has two poles: a sacred as deification and sacred as angelmorphics. The first pole is derived from the biblical culture, the second - from ancient philosophy. It was synthesized in the Byzantine theology within a single concept of sanctity of the ideal life in God. According to the majority of a Greek patristic authors, the dynamic development of life in God for humans is possible for a person through participation in the sacramental life of the Church. Particular importance was attached to the three main sacraments in the traditional Orthodox theology: the Baptism, that provides an universal properties to a sanctity of faithful, the Confirmation - personal characteristics of sanctity, the Eucharist, which makes saint involved to eternity. The general trend for modem Orthodox theology is profound attention to the sanctity as a supernatural life, realized in an ideal communication with God. The majority of modern Orthodox theologians consider church sacraments a way of implementation of communication with God, a minority - ascetic and mystical and hesychasm practices.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.11 - религиоведение. - Национальный педагогический университет имени М. П. Драгоманова. - Киев, 2016. В диссертации впервые в отечественном религиоведении предложен комплексный философско-религиоведческий анализ православной традиции толкования концепта святости. Установлено, что концепт святости в православной традиции в своем понятийном ядре имеет два полюса: святости как обожествления и святости как ангелоподобности. Первый полюс происходит из библейской культуры, второй - из античной философии. В византийской теологии они были синтезированы в рамках единого концепта святости как идеальной жизни в Боге. Динамичное развитие жизни в Боге для человека возможно, согласно большинству авторов греческой патристики, через участие в сакраментальной жизни церкви. Особое значение придавалось в традиционной православной теологии трем главным таинствам: крещению, предоставляющему общечеловеческие свойства святости верному, таинству миропомазания - личные характерные черты святости, евхаристии, делающей святого причастным к вечности. Общей тенденцией для современной православной теологии является углубленное внимание к святости как сверхъестественном образе жизни, что реализуется в идеальной коммуникации с Богом. Большинство современных православных богословов средством осуществления коммуникации с Богом считают церковные таинства, меньшинство - аскетично-мистическую исихастскую практику. Представители неопатристики как господствующего течения современного православного богословия особенно отмечали призвание всех верных к святости, отождествляя последнюю с состоянием обожествления. При этом в неопатристике обожествление толкуется как особый экстатический опыт, в котором субьект сохраняет свою активность и имеет с Богом диалогические отношения. Получить этот экстатический опыт, по мнению представителей неопатристики, возможно только в Церкви, как особом религиозном жизненном мире. Современное православное литургическое богословие как особая разновидность неопатристики было развито М.Афанасьевым и А.Шмеманом. Согласно этих теологов, участие в литургической жизни Церкви является единственным путем достижения святости для верующих. Современное православное богословие пытается преодолеть дуализм профанного и сакрального. Александр Шмеман учит о латентной святости профанного существования. Дэвид Харт обьясняет все существующее как отношения взаимного дарения или «космическую евхаристию».