Розглядається посилення кримінально–адміністративної, військової та
політичної боротьби радянської влади з антирадянськими повстанськими
національно–визвольними рухами на завершальному етапі Другої світової
війни. Аналізується процес розгортання владою масових репресій і депортацій
учасників повстанських формувань їх родин та мирних громадян на звільнених
від окупації територіях Україні, Білорусії й країнах Прибалтики. Здійснено
аналітично–критичний аналіз ставлення центрального партійного і
радянського керівництва до народів союзних республік і національних меншин,
з’ясовано роль політичних, соціальних, етнічних факторів у масштабах і
характері їх депортацій. Доведено, що репресії і примусове виселення людей
із західних республік СРСР за політичною і соціальною ознакою в означений
період слід вважати складовою національної політики – національного терору
радянської влади.
The strengthening of the criminal and administrative, military and political
combat of Soviet power against anti–Soviet rebel national liberation movements at
the final stages of the Second World War is being considered. The process of deploying
the power of mass arrests and deportations of rebels, members of their families and
civilians from the liberated territories from occupation in Ukraine, Belarus and the
Baltic countries is being analyzed. The analytical and critical analysis of the attitude
of the central presidence of the party the republics of the Soviet Union towards the
peoples and national minorities was done, the role of political, social, ethnic factors
in the scale and nature of their deportations was defined. It was proved that repression
and forced eviction of people from the western republics of the Soviet Union because
of the political and social basis in the designated period should be considered as part
of the national policy – national terror of Soviet government.