Короткий опис(реферат):
У монографії описано диференційні ознаки іронії як філософсько-естетичної та лінгвістичної категорії, проаналізовано семантичні механізми утворення іронічного смислу, визначено функції іронії у розмовному мовленні й художньому тексті. Здійснено системний опис засобів вираження ситуативної й асоціативної іронії в українській малій прозі кінця ХХ – початку ХХІ століття та визначено специфіку їх функціонування. З’ясовано роль вертикального, горизонтального контексту та фонових знань для творення та декодування іронії, встановлено способи взаємодії авторського і персонажного мовлення для реалізації іронії.
Для викладачів, аспірантів, магістрантів, студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів і всіх, хто цікавиться проблемами розвитку й функціонування сучасної української мови.
Суть розробки, основні результати:
ЗМІСТ
Передмова 5
РОЗДІЛ 1. Концептуальні питання теорії іронії як лінгвістичної проблеми 10
1.1. Іронія в системі категорій комічного 10
1.1.1. Комічне як соціолінгвальний феномен 10
1.1.2. Національна специфіка комічного 18
1.1.3. Статус іронії серед інших категорій комічного 28
1.2. Сучасні лінгвістичні парадигми іронії 36
1.2.1. Логіко-семантична парадигма вивчення іронії 38
1.2.2. Прагматична парадигма вивчення іронії 45
1.2.3. Когнітивно-гносеологічна парадигма
вивчення іронії 52
1.3. Класифікація типів іронії 59
1.3.1. Специфіка іронії як лінгвістичного явища 59
1.3.2. Критерії класифікації іронії 67
1.3.3. Контекст як критерій виділення стилістичних
типів іронії 71
РОЗДІЛ 2. Мовностилістичні засоби вираження
ситуативної іронії в українській малій
прозі 77
2.1. Лексико-стилістичні засоби творення іронічного
ефекту 77
2.1.1. Типологія лексем з інгерентною іронічною конотацією 77
2.1.2. Стилістично маркована лексика в іронічному
тексті 81
2.2. Логіко-смислові прийоми формування
іронічного смислу 89
2.2.1. Семантичні механізми антифразисного переосмислення лексем 89
2.2.2. Тематичні групи іронічних епітетів 98
2.2.3. Типи іронічних порівнянь 105
2.2.4. Метафора як засіб вираження іронічного смислу 110
2.2.5. Тематичні групи іронічних перифразів 121
2.2.6. Лексико-семантичні зміщення при грі слів 130
2.3. Синтактико-стилістичні прийоми формування
іронічного смислу 139
2.3.1. Риторичні питання з іронічним ефектом 139
2.3.2. Парцеляція як іронічний прийом 143
2.3.3. Роль вставних і вставлених конструкцій
у передачі іронічного смислу 147
2.3.4. Синтаксичні конвергенції як засіб передачі
іронії 150
РОЗДІЛ 3. Способи реалізації асоціативної іронії
в українській прозі 155
3.1. Роль макроконтексту у формуванні іронічного смислу 155
3.1.1. Формування іронічного смислу через
горизонтальний контекст 158
3.1.1.1. Лексичний повтор як прийом
асоціативної іронії 158
3.1.1.2. Моделі генерування іронічного смислу
при діалогічному цитуванні 165
3.1.2. Реалізація іронічного смислу засобами
вертикального контексту 170
3.1.2.1. Інтертекстуальність та прецедентний
текст 170
3.1.2.2. Цитата як інтертекстуальний
елемент іронічного тексту 173
3.1.2.3. Типологія алюзій у сучасних іронічних
текстах 186
3.2. Структура образу автора в іронічному тексті 193
3.2.1. Антропоцентричність як основна ознака
художнього тексту 193
3.2.2. Реалізація суб’єктивно-оцінної іронічної
модальності тексту через наративну
перспективу 195
Висновки 202
Список використаних джерел 211
Список використаної літератури 220
