В работе констатируется порочность придуманных классической лингвистикой индульгенций для “необъяснимых” языковых фактов – тезиса об их периферийности и обусловленности не поддающейся объяснению деятельности индивида. Взамен этого предлагается новая методология, основанная на совмещении гносеологических техник глоссематики и когнитивно-коммуникативного номинатемного подхода.
У роботі констатується порочність придуманих класичною лінгвістикою індульгенцій для “непояснюваних” мовних фактів – тези про їх периферійність та обумовленість діяльності індивіда, яка не піддається поясненню. Замість цього пропонується нова методологія, яка базується на поєднанні гносеологічних технік глоссематики та когнітивно-комунікативного номінатемного підходу.
The article deals with the cognitive-communicative approaches to explanation of linguistics facts which traditional linguistics theory could not explain. This approach is based on the new term nominatema. The comparison with the well-known theories help to prove that creativity in language has cognitive-communicative character. Nominatema is especially important for explanation of word-building and lexical nominative process in Russian language.
