Констатовано, що динаміка експорту продукції сільського господарства з
України наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. напряму залежала від становища
великого землеволодіння. Відзначено залежність зростання торгового
землеробства від розвиненості залізничної мережі. Важливе значення для
аграрного капіталу українських губерній мала цукрово–бурякова промисловість.
Поступове зменшення хлібного і цукрового експорту було компенсоване вивозом
на зовнішні ринки іншої продукції сільського господарства. Найбільше значення
мали деревина, льон, спирт і вироби з нього, частково продукти тваринництва
тощо. З’ясовано вагому роль у структурі експорту приватновласницьких
господарств й коней, великої рогатої худоби й овець. Загалом, попри позитивні
тенденції помітними були недоліки в організаційній структурі зовнішньої
торгівлі та загальна слабкість транспортно–промислової інфраструктури.
Відтак, все більш очевидною ставала тенденція до скорочення частки окремих
видів аграрної продукції.
It is established, that dynamics of export of agricultural products from Ukraine
at the end of ХІХ cent. – at the beginning of ХХ century depended on position of large
landownership. It is marked that increase of trade agriculture depended on
development of the railway system. Sugar and beet industry had an important value
for the agrarian capital of Ukrainian provinces. Gradual reduction of cereal and
sugar export was compensated by export of other products of agriculture to the
foreign markets. Wood, flax, alcohol and wares, were the most valuable, partly stock–
raising products and so forth. A great role in the structure of export of private
entrepreneurs’ households, horse, cattle and sheep is found out. On the whole, despite
positive tendencies, defects in the organizational structure of trade and general
weakness of transport–industrial infrastructure were noticeable. Consequently, a
tendency of reduction of part of separate types of agrarian production became more
obvious.
