Самореалізація особистості в порівнянні християнської та індуїстської парадигми: основні підходи

Abstract

Автор намагається комплексно досліджувати одну з кардинальних проблем сучасності – проблему самореалізації особи в релігійній сфері, зокрема, в порівняльному аналізі індуїзму і християнства. Автор статті намагається довести, що саме релігія є першою формою самореалізації особи. Порівнюючи індуїзм і християнство в релігійно–філософському плані, автор статті намагається, в першу чергу, знайти загальні стани в цих двох релігіях і на основі цього відтворити цілісну систему самореалізації особи в релігійній парадигмі. Компаративний аналіз реалізується в історико– культурному, онтологічному, теолого–антропологічному, фізичному, морально– психологічному і духовному вимірах. Особлива увага в статті приділена аналізу специфіки духовної практики, яка грає головну роль у вдосконаленні людської особистості в релігійній сфері.

In the article the autor tries comprehensively investigate one of the cardinal issues of our time – the problem of self–realization in the religious sphere, in particular, in the comparative analysis of Hinduism and Christianity.The author of the article tries to prove that religion is the first form of self–realization. Comparing Hinduism and Christianity in the religious and philosophical meaning, author of the article is trying to, first and foremost, find a common position in these two religions, and on this basis re–establish a coherent system of personal fulfillment in the religious paradigm. Comparative analysis is realized in the historical, ontological, theological–anthropological, physical, moral, psychological and spiritual dimensions. Particular attention in the article research aimed at analysis of feature of spiritual practice which plays a major role in improving the human personality in the religious sphere