Розглянуто зміст поняття “комунікативна компетентність”, дослідженого українськими та зарубіжними вченими. Автори по-різному визначають структуру комунікативної компетентності фахівців (мовна, мовленнєва, соціокультурна, стратегічна та прагматична компетенції; когнітивний, емоційний та поведінковий компоненти), але безсумнівним є те, що складові, які дослідники включають в це поняття, є невід’ємною частиною комунікативної компетентності.
Рассмотрено сущность понятия “коммуникативная компетентность”, исследованного украинскими и зарубежными учеными. Авторы по-разному определяют структуру коммуникативной компетенции специалистов (речевая, языковая, социокультурная, стратегическая и прагматическая компетенции; когнитивный, эмоциональный и поведенческий компоненты), но несомненным является то, что составляющие, которые исследователи включают в это понятие, – неотъемлемая часть коммуникативной компетентности.
In the given article is examined the essence of the notion of “сommunicative competence” elaborated by Ukrainian and foreign scientists. The authors define the structure of communicative competence of specialists differently (linguistic, speech, sociocultural, strategic and pragmatic competences; cognitive, emotional and behavior components), but it is indisputable that components, which investigators include in this notion, are inalienable from communicative competence.
