Євромайдан2013–2014 років, агресія Росії проти України, анекcія частини
української території та тисячі українських жертв як її наслідок спонукають
до питань про можливості та темп зміни ставлення українського суспільства
до минулого та, у довшій перспективі часу, про перебудову історичної пам’яті.
Після проголошення незалежності в Україні співіснують два історичні
наративи: совєтський та національний, при цьому дослідники вказують, що
протягом понад20 років існування України українське суспільство характеризує своєрідна амбівалентність у сфері колективної пам’яті, тобто
схильність до єднання українського національного та совєтського імперського
наративів. У цій статті автор, відсилаючи до теоретичних робіт, а також
до вибраних опитувань, присвячених ставленню українців до вибраних
історичних постатей як символів минулого, намагається показати, чи
Євромайдан і російсько-українська війна помітно вплинули на ставлення
українського суспільства до історії.
The 2013/2014 Euromaidan protests, Russia’s aggression towards Ukraine and
the annexation of part of Ukraine’s territory that resulted in thousands of victims
provoke questions about thepossibilities and the dynamics of changes of the
Ukrainian society’s attitude to the past and, in a longer perspective, the
reconstruction of historical memory. Since the independence of 1991, two historical
narratives have coexisted in Ukraine: the Soviet and the national ones. Scholars
point out that duringthis more than twenty years period of independence, the
Ukrainian society has been characterized by some ambivalence in the sphere of
collective memory, that is, melding the Ukrainian national narrative with the Soviet
imperial one. The present paper is intended to find out – in the light of theoretical
data and selected surveys concerning Ukrainians’ attitudes towards selected
historical personalities as symbols of the past – whether the Euromaidan events and
the Russian-Ukrainain war influenced the attitudes of Ukrainians towards their past.