У дисертації досліджується становлення і розвиток творчості О.Кобця (Варавви) в аспекті еволюції проблематики і поетики від 10-х до 60-х рр. ХХ ст. Аналізується поєднання традиціоналізму та рис літературного модернізму (збірка “Ряст”), становлення лірики й епосу письменника як художньої індивідуальної системи (“воєнна” і табірна творчість). Розкривається антитоталітарний, національно-патріотичний пафос, екзистенційна проблематика збірок “Під небом чужим”, “З великих днів”, драматичного етюду “В Тарасову ніч”. Аналізуються засоби їхнього художнього втілення, оригінальність Шевченкіани Кобця. У роботі розкрито новаторство письменника у романі “Записки полоненого” (в тематиці, характеротворенні, стилі й ін.), історичну автентичність і біографізм твору. Схарактеризовано генезу, жанрову природу, психологічне мотивування у “малій прозі” О.Кобця 20-60-х рр., підкреслено її ліро-драматизацію, самобутність манери автора, константність її філософської і релігійної основи. На підставі різностороннього аналітично-синтетичного дослідження, мікроаналізу сформульовано висновки про особливості розвитку О.Кобця-лірика й епіка, точність його історіософських прозрінь, глибину символіки державницького і людинознавчого характеру.
В диссертации исследуется становление и развитие творчества О.Кобца (Вараввы), раскрывается эволюция его лирики и эпики 10-60 гг. ХХ в. Освещаются политические и общественно-культурные факторы, сформировавшие гуманистическое, демократическое ядро убеждений и художественного наследия еще малоизвестного писателя, его участие в “двухколейном” литературном процессе. Анализируется натурфилософский компонент стихотворного сборника “Ряст” (1913), его метафорически сгущенная образность, антитетически противопоставленная давлению нивелляционных сил самодержавия на внутренний мир молодого украинского интеллигента. Установлена важная роль внутрилитературной традиции (Т.Шевченко, Леси Украинки, Б.Гринченко, Г.Чупринки, П.Тычины и др.) в процессе кристаллизации идейно-художественных доминант лирики О.Кобца 10-х гг. ХХ в. Определены составляющие индивидуального стиля писателя, установившегося как художественная система к концу указанного десятилетия. Наряду с существующими еще идейно-художественными концептами в духе классического реализма ХІХ в. главенствующие позиции в произведениях писателя 1916-1917 гг. начинают занимать экзистенциальная проблематика и поэтика модернизма (преимущественно символизма). Философское течение образной мысли, значительный удельный вес эстетической темы (национально определенной в стихотворениях, посвященных памяти Т.Шевченко, М.Лысенко, М.Коцюбинского, Леси Украинки), экспериментальное варьирование метров, ритмов и строф свидетельствуют о надлежащей культуре поэтического мышления О.Кобца.
The dissertation investigates sources and development of creation by О.Коbets (Varavva), in aspect of evolution of problematic and poetic of the 10-60-th ХХ century. The combination of traditionalism and the features of literary modernism (collection "Ryast"), formation of lyric and epic of the writer as art individual system ("military" and camp creativity) are analyzed. There are disclosed antitotalitarianism, national-patriotic pathos, existentialistic problematic of the collections " Under the sky another's ", " Since great days ", dramatic etude " In Taras’s night " in the paper. The means of its arts embodiment and originality of О.Коbets’ Shevchenkiana are analyzed. The dissertation investigates innovation of the writer in the novel " The slips of a captive " (subject, character creation, style), the historical reliability and biographism of the novel. There were characterized development, genre disposition and psychological motivation in О.Коbets’s “small prose” 20-60-th, the individuality of a literary manner of the author and its philosophical and religious foundation were underlined.